Варто замислитись

До слова про пекучий біль

У своїх духовних пошуках і богословських дослідженнях ми часто прагнемо до того, щоб упорядкувати свої знання і незнання про Бога, не приділяючи належної уваги тому, що Він хоче впорядкувати наш внутрішній світ, заповнюючи його Собою, радістю і любов’ю, а не душевним болем, що розриває і спопеляє нас.

Біль не є гріхом. Але саме він нерідко утримує нас від упорядкування нашого внутрішнього світу Духом Святим, приводячи нас до розчарування іншими, Христом, життям.

Не долаючи свій біль, знову і знову вибираючи жити і перебувати в ньому, ми стаємо рабами своїх зламаних почуттів. І ці почуття пекучого болю все більше:

А) заповнюють мій внутрішній світ, руйнуючи мене як особистість;
Б) спонукають мене до того, щоб агресивно реагувати на кожного, хто доторкається до того, що болить;
В) визначають мету і сенс мого життя замість прагнення до здійснення свого Божого покликання;
Г) заміщають наші реальні спогади пам’яттю лише про те, хто і як заподіяв мені душевні страждання.

Наш характер виковується з любові і болю: з відносин любові з іншим за природою та з іншим за характером, а також із пережитого болю, оскільки ми живемо в зламаному гріхом світі, і кожному з нас властива більшою чи меншою мірою зламаність гріхом.

Ми дуже рідко здатні зрозуміти й прийняти той факт, що інший може заподіяти нам біль не стільки від гріха, скільки від свого глибоко болю і розгубленості. Коли наш перший пес Патрік помирав у мене на руках, безпорадно дивлячись в мої очі, він в судомах глибоко прокусив моє праве зап’ястя. Його біль завдала болю мені. Рука довго кровила і заживала кілька місяців. Але я живий, а він вже в іншому світі. (Його на пішохідному переході переїхав джип з метровими колесами: побачивши пса на переході, водій не пригальмував, а піддав газу). Біль живого і біль вмираючого – незрівнянний…

Нам, напевно, не варто мірятися болем один з одним, тому що мій біль, який завжди на моєму боці, незмінно виступить переможцем.

Шлях до прощення і примирення – розпізнати біль іншого, біль того, кого ми вважаємо своїм ворогом або ж біль того, хто своїм ворогом вважає мене.

Шлях до покликання полягає в тому, щоб заповнювати свій внутрішній світ новими спогадами з відносин любові та радості через прощення, а не душевним болем, що розриває і спопеляє нас.

І цей шлях нових спогадів починається з відновлення відносин між чоловіком і дружиною, дітьми та батьками, братами та сестрами. Перший крок завжди робить більш зріла людина, що подолала свій біль і готова розпізнати біль іншого. І зріла ж людина здатна чекати… Чекати часу і простору, коли інший дозволить мені розпізнати та прийняти його біль, щоб подолати його новими спогадами любові та радості. На жаль, в цьому світі поспіху, «чекати» вже не чеснота: ми поспішаємо говорити, оцінювати, розривати відносини, розлучатися, «ставити на відносинах хрест з нержавіючої сталі».

Читайте також:

Саме будучи здатним очікувати, Йосип зміг чотири рази сказати своїм братам, які стали причиною багатьох трагічних подій в його життя: «Не ви мене сюди привели, але Бог» (Буття 45). Оскільки Владика викував характер Йосипа Прекрасного з болю і любові, з любові та болю. Якимось чином Йосип (подібна до нас людина) зумів спогади про біль подолати спогадами радості та любові до Отця і братів, зумів дочекатися божественного часу і простору для зустрічі з братами, для турботи про братів.

Цей світ і наші сім’ї тримаються на плечах Владики, а також зрілих людей, які здебільшого пережили зламаність болем, але пізнали Джерело внутрішнього зцілення, любові та радості. Шануймося!

Джерело: facebook.com/taras.dyatlik

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button