Актуальне

Месіанський комплекс (синдром спасителя)

Месіанський комплекс (синдром рятівника) – це глибока переконаність у винятковості своєї ролі в справі зміни світу і порятунку людства, привласнення собі морального права на моральні судження щодо інакомислячих на підставі своїх внутрішніх особистих суб’єктивних етичних норм і правил.
Месіанським комплексом можуть бути вражені як окремі індивідууми, так і цілі співтовариства: нації, соціальні групи, політичні партії, громадські організації, окремі церкви або ж цілі традиції віри (деномінації або конфесії, церковні союзи).

Месіанський комплекс розвивається, як правило, з таких причин

1 По-перше, на тлі нерозуміння всієї складності історії християнства і через дісассоціаціі із загальною історією Церкви на підставі думки про винятковість свого походження й існування: майже все, що було в Церкві до нас – було неправильно; все, що було правильно – наше від початку, що неправильно – не наше і ніколи нашим не було. Що таке «правильно», визначаємо виключно ми самі.
2 По-друге, через максималістське бажання змінити світ і врятувати людство виключно силами свого громадського, політичного або релігійного співтовариства, а також категоріями своїх суб’єктивних етичних норм і правил «тут і зараз, все і відразу», без бажання визнавати об’єктивний факт, що всі соціально-політичні й духовно-емоційні процеси взаємозалежні й тісно взаємопов’язані в рамках всієї людської цивілізації, а також, що вони вимагають певних відносин і залученості, часу і простору для здійснення змін.
3 По-третє, через негативізм, що «весь світ лежить у злі», що всі всюди погані (крім «нашої виняткової групи рятувальників»), що з часом все стає ще гірше; і водночас в переконаності, що

  • моральні методи розв’язання проблем тільки у нас, а у них – аморальні;
  • моральні погляди на сім’ю, суспільство і Церкву теж тільки у нас, а у них – аморальні;
  • моральні погляди на визначення ролі кожної людини в суспільстві і кожної нації в колисці людської цивілізації теж тільки у нас, а у них – аморальні.

Що таке «моральне» і «аморальне», визначаємо виключно ми самі, ми – це «спасателі» і «носії месіанської величі». Ну, іноді для ясності термін «моральні» замінюємо терміном «біблійні», а «аморальні» в нашому суб’єктивному розумінні – на «небіблійні».
4 В основі четвертої причини месіанського комплексу саме серед християн колишнього СРСР лежить комплекс неповноцінності й низька самооцінка у зв’язку з маргіналізацією християн (особливо тих, хто відмовлявся від співпраці з органами) радянським урядом і суспільством за часів «залізної завіси».
Почуття маргінальності й комплекс неповноцінності стали частиною релігійної самосвідомості, вимагаючи компенсувати їх зовнішньо-благочестивими намірами, які, найчастіше, виражаються в масових закликах до боротьби з бездуховністю й аморальністю інакомислячих на підставі суб’єктивних суджень про морально-етичну повинність. І ця боротьба дуже часто існує в якомусь паралельному до місії Бога світі.
Неуспіх в здійсненні своїх месіанських прагнень призводить до ще більшого почуття провини й комплексу неповноцінності, що нерідко закінчується духовно-емоційним та/або навіть фізичним насильством над інакодумцями, «аморальними».

Для будь-якого сповідуючого християнина існує тільки один єдиний Месія, Який зараз сидить праворуч Отця, діє в нас і через нас Духом істини, і знову гряде.
Тому кожна людина, будь-яка християнська організація, як помісна община, і будь-яка деномінація, всякий патріархат (в тому числі національні церковні об’єднання, або союзи, або асоціації), що претендують на виняткову рятівну месіанську роль, і роль виняткового носія і хранителя Істини, претендують, таким чином, на місце Бога: визначати для себе й іншого сутність добра і зла, і що кому – добро, а що кому – зло.
Але тільки Пресвята Трійця за допомогою Слова є виняткове джерело, генератор і хранитель істини й правди, але не нація, не народ, не партія, не громадська організація (навіть самі моральні й християнські), не патріархат, не конфесія, не деномінація і навіть не євангельський союз церков.
Ми, сповідуючі християни, тільки провідники цієї Істини, як діти Божі, в яких живе Його Дух; ми тільки свідки цієї Істини, які покликані проголошувати її як добру новину і зберігати її не в сенсі джерела і генератора, але в сенсі вірності їй у своїх мотивах, думках, словах і діях.
Саме тому будь-яка месіанська роль, яку ми покладаємо на себе, з самого початку приречена на поразку.
Чи можна ви вилікуватися від месіанського комплексу? Особисто я не впевнений … Але, напевно, варто спробувати хоча б позбутися:

  • від нав’язливих ідей про свою винятковість (всі ми люди за своєю сутністю);
  • від прагнення врятувати весь світ цілком і відразу (навчитися рятувати хоча б по одній людині);
  • від пристрасті демонізувати невідоме й інакше, і освячувати своє (для цього потрібно розібратися і подолати спочатку свої екзистенційні страхи);
  • від низької самооцінки і комплексу неповноцінності, від почуття провини і маргінальності (потрібно навчитися концентруватися не на своїй ущербності і невдачах, а на своїх достоїнствах і сильних сторонах).

Протистояти своєму месіанського комплексу можна тільки відрікшись від нього шляхом щирого смирення перед першим і єдиним Месією – Ісусом Христом, нашим Богом і Владикою. Чи можна дійсно позбутися від нього? Читаючи історію Церкви та біографії ряду релігійних діячів, не впевнений … Хоча Бог – Всемогутній …
27 грудня 2014

CV


https://t.me/shchepki

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button