Молитва – стратегічно важлива частина життя кожного віруючого. А в житті й служінні пастирів ця істина актуалізована особливо яскраво.
Багато віруючих схильні вдаватися до молитви тільки тоді, коли всі інші можливості вичерпані, коли людські точки опори й засоби впливу не здатні змінити ситуацію.
З точки зору духовної реальності, такий підхід далеко не найрозумніший. Адже якщо ми знаємо, що Бог контролює все, і наше життя від початку до кінця залежить від Нього, тоді молитва повинна бути найпершим і основним засобом нашого ставлення до того, що відбувається навколо.
У житті пастирів це особливо актуально. Пастирі постійно мають справу з тим, що абсолютно непідвладне людям. Будь-яка душпастирська праця пов’язана з необхідністю зміни сердець і життів людей. У цьому головна мета пастирства. Порятунок, якість життя, стосунки в сім’ї, ставлення до церкви й до служіння – все це безпосередньо залежить від того, хто людина у своїй суті. Змінювати цю суть може тільки Бог. Апостол Павло колись писав: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (1 до Коринтян 3:6).
Читайте також:
- Пол Тріпп: Молитва – це відмова надіятися на себе
- Духовна боротьба: 10 способів диявола заманити віруючих у гріх
Усвідомлення повної залежності результатів служіння від Бога і ставить пастиря на коліна, направляючи всі устремління його душі до престолу Божої благодаті, «щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (До Євреїв 4:16). Тут і виникає явище, яке стало відомим як молитовна боротьба.
Молитовна боротьба – це не боротьба з Богом. Це, скоріше, боротьба разом з Богом проти свого власного «Я», проти плоті, проти невіри, проти «початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (до Ефесян 6:12).
Перш за все, молитовна боротьба виражається в концентрації сподівання, коли, розуміючи повну залежність результату від Божого дії, ми знову і знову звертаємося до Нього, благаючи про цю дію.
Приходячи до престолу благодаті з подібними проханнями про самого себе чи про інших людей, всякий щирий пастир неминуче розуміє повну відсутність будь-яких підстав для таких прохань у своїх власних заслугах. Молитовна боротьба упокорює. Вона змушує яскравіше бачити Божу благодать, виявлену в Ісусі Христі, єдиній точці опори, коли представ перед Богом, так і коли служиш взагалі.
Молитовна боротьба очищає. Несучи до Бога сильне бажання про порятунок або зміні душ, пастир обов’язково приходить до розуміння, що можливою причиною відсутності Божої відповіді може бути стан його власного серця. Він розуміє, що в цих обставинах Бог працює і з ним самим. Тому він знову і знову благає Бога очистити його серце від усього, що може перешкоджати Божій дії в ньому і через нього.
Молитовна боротьба – тривалий процес. Вона пов’язана з наполегливістю, з глибоким розумінням потреби, з ясним переконанням, що тільки Бог може розв’язати проблему. Навіть тоді, коли не видно результатів, коли душа втомилася від напруженої боротьби, коли небо з невідомих причин мовчить, серце справжнього пастиря все одно йде до Бога через Ісуса Христа, повторюючи разом з апостолом Петром: До кого ми підемо, Господи? (Від Івана 6:68).
Автор: Олексій Коломійцев
Джерело: Telegram-канал “Ободрись Христианин”
