Ректор Таврійського християнського інституту здобув ступень кандидата філософських наук з Богослов’я
Ректор Таврійського християнського інституту Синій Валентин Сергійович успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук (Ph.D.) зі спеціальності 09.00.14 Богослов’я. Тема дисертації: «Сучасне християнське лідерство в освіті».
Джерело: e-aaa.org
Онлайн-засідання спеціалізованої вченої ради, на якому ректор баптистського інституту захистив дисертацію, відбулося 06 травня 2021 року в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (Київ, Україна).
Науковим керівником Валентина Сергійовича був Чорноморець Юрій Павлович, доктор філософських наук та професор кафедри богослов’я та релігієзнавства Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
Секретарем спеціалізованої вченої ради став Остащук Іван Богданович, доктор філософських наук та професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
У дисертації методом напівструктурованого інтерв’ю був опитаний 31 респондент: 14 ректорів (різних семінарій) і 22 члени опікунських рад 3-х семінарій України.
Про що дисертація?
В роботі ректора проаналізовано, що виділення місійного покликання, як основного завдання для всіх християн, радикально трансформувало уявлення про завдання та перспективи духовної освіти. Бачення церкви не як ієрархічної структури і не як духовної реальності, що виявляється у цілком автономних громадах, а як мережі спілкування та союзу спільнот змінило уявлення і про освіту та бажані моделі семінарського навчання.
Також доведено, що відповідно до зміни епох у загальному розвитку соціальності трансформувалися моделі християнського лідерства загалом та в освіті зокрема. Відповідно необхідно виділяти характерну для домодерну традиційну модель, засновану переважно на теології чеснот; панівну в добу модерну корпоративну модель лідерства, засновану на виконанні формальних правил всіма членами вертикальних структур і проєктів; звичайну в постіндустріальну епоху діалогічну (мережеву) модель, що передбачає спільнотне лідерство як сучасну реалізацію ідей теології спілкування та теорії загального священства. Усвідомлення можливостей застосування у межах діалогічної моделі елементів моделей попередніх епох робить можливою спадковість не лише у лідерології, а й у теології освіти.
За допомогою емпіричного дослідження доведено, що в українських протестантських семінаріях опікунська рада досить ефективна у таких напрямках роботи як підзвітність і контроль.
Виявлено, що протестантська освіта в Україні й на всьому просторі Східної Європи поступово долає кризові явища, пов’язані з бюрократизацією освітньо-виховних процесів та індивідуалістичними інтенціями студентів.
В дисертації уточнено застосування теології спільності (комунітаризму) до осмислення семінарій як специфічних навчальних закладів, до відкриття нових перспектив розвитку семінарій взагалі та навчально-виховного процесу зокрема є критично важливим. Перед обличчям цих нових викликів протестантська освіта України опинилася, обтяжена суперечностями реалізації колективного лідерства, які зумовлені особливостями розвитку богословської освіти останніх 25-30 років. Розуміння цих суперечностей дозволяє здійснити контекстуалізацію ідеалів спільного лідерства доби постмодерну для українського протестантизму.
Читайте також:
- В Україні відбулася перша габілітація докторської з Богослов’я
Також набули подальшого розвитку рефлексії про те, що сьогодні перед семінаріями стоїть дилема щодо того, яким шляхом продовжити свій розвиток. Вони можуть обрати шлях відмови від національних стандартів і повернення лише до внутрішньоцерковної діяльності, що призведе до їх маргіналізації як інституцій. Другим напрямком може бути інституційне становлення відповідно до державних стандартів та міжнародних тенденцій, що дозволить семінаріям служити суспільству і церкві, а їхній голос буде більш авторитетним у сучасному суспільстві. Третім напрямком може бути створення своєї акредитаційної асоціації або на базі Євро-Азійської акредитаційної асоціації, або на власній платформі.
А ще слід зазначити, що партнерські церкви й організації дотримувалися колегіальної моделі керівництва, що підштовхнуло з самого початку роботи… створити опікунську раду.
