Сьогодні в літературі та церковній практиці учнівством, зазвичай, заведено називати особисте наставництво, формування лідерів та індивідуальне чи групове вивчення Біблії. Втім, у Новому Завіті за поняттям учень стоїть дещо інша дійсність. А все перераховане вище відображає радше маркетингову модель сучасного бізнес-менеджменту. І звісно, що нічого подібного в першому столітті не було, коли жив і здійснював Свою діяльність Ісус.
Новозавітна концепція учня показує передусім равіністичну, а також філософську практику слідування за учителем слід-у-слі́д. Равин чи філософ нікого нічого особливо не вчив. Він радше жив і ходив, подаючи приклад. А відповідальність за навчання лежала передусім на учневі. Він повинен був ставати подібним до вчителя. Ось чому Ісус каже Своїм учням: «Ходіть та подивіться» (Йо.1:39). «Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан» (Мт.10:24,25). «Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель» (Лук.6:40). А коли багато-хто з Його учнів відступили і не ходили вже з Ним. Він сказав Дванадцятьом: «Чи не хочете й ви відійти?» (Йо.6:67).
Читайте також:
Безумовно, в кожного равина була якась система й організація цього процесу. Подібно й Ісус організовано зібрав учнів навколо Себе. Але основна відповідальність за навчання лежала, все-таки, на самих учнях і основним методом навчання було «бути з Ним» (Мр.3:14). Основною ж аудиторією була доро́га – від дому до дому, від столу до столу, від міста до міста. Учні ходили за вчителем, як гусята за гускою. Це і є учнівство в Новому Завіті – слідування за Христом, наслідування Христа, уподібнення до Христа.
