Марновірства не особливо залежать від реальності. І якщо факти говорять про інше, тим гірше для фактів. Що може завадити релігійному фанатику самому вигадати відсутні докази? Варто лише напружити уяву й уявити: якими б ці докази могли б бути, якби вони були?
Найбільшої міри напруги уяви вдалося досягти в Німеччині, де молодий зоолог Ернст Генріх Філіп Август Геккель створив цілу портретну галерею передбачуваних еволюційних предків людини. При цьому захоплені нащадки дізналися не тільки як виглядала їх давня рідня, а і як вона називалася. Головні герої цієї історії носили імена пітекантроп (що на латині означає «мавполюдина») і Еоантроп («рання людина» або «людина світанку»).
На жаль, зображеннями еоантропа ми не володіємо – зображений він був верхи на еогіпусі (ранній кінь), у зв’язку з чим був висміяний навіть соратниками за походженням, оскільки за їхніми ж власними уявленнями еогіпус повинен був існувати на кілька мільйонів років раніше людських предків, а тому Геккель вважав за краще більше не публікувати цієї картинки.
Пітекантроп же почав свій тріумфальний хід по сторінках книг і журналів, причому не один, а разом зі своїм сімейством: дружиною і немовлям – саме так зобразили його Геккель і допомагав йому художник Гебріел Макс. Підпис під картинкою свідчив: Pithecanthropus alalus, що означало мавполюдина безмовна, (Геккель вважав, що саме мова відрізняє людину від мавп).
Читайте також:
Якби не протиприродне положення великого пальця на ногах супутниці життя головного героя, картину цілком можна було віднести до побутових сцен постдарвінівського товариства «Знову напився». Втім, сучасники Геккеля неодноразово відзначали, що це повинен був бути найщасливіший шлюб, бо дружина ніколи не могла висловити голові родини свою власну, альтернативну, точку зору на те, що відбувається.
Саме так слово «пітекантроп» було введено в ужиток. А те, які викопні останки намагалися потім підвести під це вигадане поняття – вже зовсім інша історія.
