Поезія

Дружині

Не жалію літ, прожитих разом, 
Не жалію сліз, розчарувань. 
Як вино міцнішає із часом – 
Так любов в часи випробувань.
Не жалію того, що не встигли, 
І не все зробили так, як слід, 
Що не всі троянди порозквітли, 
Що серця вкривав, бувало, лід.
Не жалію втрачених ілюзій 
І весни, що в літо проросла, 
І тих трав, що скошені у лузі, 
І лелечих помахів крила.
Не жалію того, що чекає 
На складних вибоїнах життя. 
Не жалію, бо – не роз’єднає 
Ні минуле нас, ні майбуття,
Бо любов навчила не жаліти 
Нас за тим, що сплине наче сон, 
І серцям, завислим у зеніті, 
Заважає битись в унісон.

Юрій Вавринюк

Читайте також: 

[sc name=”futerblock” ]  

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button