Актуальне

Кінець світу чи репетиція

«Це кінець світу чи тільки репетиція?» Таке запитання мені нещодавно поставили через пандемію коронавірусу. Поки увага більшості ЗМІ зосереджена на цій темі, у світі стається чимало подій та лих, які забирають життя людей, а ми про них навіть і не чуємо. Найчастіше, ми гаряче реагуємо тільки на ті події, які відбуваються поруч з нами або втручаються в наше життя
На невизначеність та непередбачуваність подій, обмеження в звичному способі життя, загрози своєму здоров’ю й життю та своїх близьких люди реагують по-різному. Хтось поспішає в магазин і аптеку, щоб поповнити запаси необхідних (і не дуже) товарів, ліків, захисних засобів. Хтось безтурботно ставиться до закликів дотримуватися карантину та підвищених правил гігієни. Хтось мобілізується, щоб допомогти працівникам екстрених і медичних служб. Хтось звинувачує керівні органи країни й міст за відсутність або неадекватність заходів забезпечення захисту громадян і підсилює паніку в соціальних мережах, поширюючи неперевірені страшилки.

Як християнину поводитися під час пандемії?

Як християнину поводитися під час пандемії? Чи справді ми на порозі Другого Пришестя Христа? Ми не перші, хто ставить такі запитання. Згадайте, як реагували на проповідь про пришестя Христа в Салоніках в першому столітті особливо в контексті смерті деяких членів церкви? Одні втратили надію, перебуваючи в скорботі (1 Сол. 4:13). Синдром «все пропало!» став заразним, не менше небезпечного вірусу. Інші піддалися помилковим вченням, що «день Господній» вже настав (2 Сол. 2: 2). Апостол Павло поспішає заспокоїти й нагадати, що брехні піддаються ті, хто «не прийняли любові правди, щоб їм спастися» і «полюбили неправду» (2 Сол. 2:10-12). Треті впали в безчинство і суєту, яка, по суті, була лінню, паразитуючи за рахунок доброти і працьовитості інших віруючих (2 Сол. 3:11-12). Такі собі диванні експерти, які удавали обізнаних і повчаючих, але насправді не мали ні компетенції в тих сферах, про які розмірковували, ні бажання працювати тихо своїми руками. Четверті, не дивлячись на гоніння, смерть близьких, песимістичні настрої братів по вірі, помилкові крики про кінець світу продовжували працювати, виконуючи свої повсякденні обов’язки та піклуючись про оточуючих (1 Сол. 2:14). Апостол попереджав солунян, що їм судилося страждати, це навіть неминуче (1 Сол. 3: 3-4). Це й врятувало серця віруючих від панічних упадань в крайнощі.

Поради, як жити в очікуванні Христа і неконтрольованих обставинах пандемії?

Які ж основні поради Павла для віруючих, які живуть в очікуванні Христа і неконтрольованих обставинах пандемії? Я зупинюся лише на четвертому розділі 1 Послання до Солунян.

Перш за все, продовжувати догоджати Богу (1 Сол. 4: 1)

Ми не живемо для себе і не вмираємо для себе, а для Господа (Рим. 14:18). Ми не можемо убезпечити себе й уникнути того, що нам визначено Господом. Тому страх, яким би обґрунтованим він не був, не повинен визначати мислення і поведінку християнина. Наша мета в умовах кризи не змінилася ‒ догоджати Богу.

Освячення, яке включає утримання від блуду та доброчесне ставлення до братів по вірі (1 Сол. 4:3-7)

Здавалося б, в період епідемії мораль і взаємодопомога суспільства повинні зростати. Однак похоті плоті ніхто не відміняв, а бажання нажитися на розгубленості людей, які застрягли на кордоні, шляхом спекуляцій і обмежень транспортних сполучень, показує рівень моральності людини.

Любов один до одного, яка проявляється в старанній праці, в розважливих обмеженнях і взаємодопомозі (1 Сол. 4:9-12).

Солуняни були навчені Богом допомагати не тільки своїм братам, а й тим, що в Македонії. Але їм потрібно було навчитися жити тихо. Справа не в тому, щоб вести життя самітника-ісихаста (від грецького «хесухадзо» ‒ «вести тихе життя»), а в тому, щоб не створювати галас, паніку й метушню навколо себе або якихось подій. Займатися «своєю справою», а не ставати «експертом» в політиці, медицині, транспорті або економіці, будучи слюсарем. Якщо ти сантехнік, айтішник, водій, то займайся своєю справою і залиш фахівцям виконувати свою роботу. «Працювати своїми руками» ‒ не потрібно на словах виконувати чужу роботу. Роби те, до чого покликаний і чому навчений. «Поводились пристойно перед сторонніми» ‒ на репутацію християн і церкви в суспільстві завжди звертається увага навколишніх, а тим більше в кризові моменти. Халатність, непотрібний ризик, ігнорування слушних запобіжних заходів під виглядом високої духовності й довіри Богу, що призводять до шкоди здоров’ю або загибелі людей, не залишають ніякої поваги до християн в очах зовнішнього суспільства. «Ні від кого не залежати» ‒ потрібно навчитися жити відповідно до можливостей. Непомірні апетити і жадоба збагачення, які вганяють людину в борги й фінансову залежність, ‒ це не ознака духовної зрілості. Період кризи найкраще демонструє необхідність особистих заощаджень, а не життя в кредит.

Віра в воскресіння мертвих (1 Сол. 4:13-18)

У період пандемії смерть людей неминуча. Однак це не повинно деморалізувати християн, але навпаки, вони повинні стати інструментами Божої підтримки й розради. Бог не гарантував християнам імунітет від будь-яких вірусів. Павло попереджав солунян про прихід страждань. Відмінність християн в тому, що страждання і смерть вони приймають з надією, гідно, в очікуванні зустрічі з Господом.
Вислів «Якби я знав, що завтра світ зруйнується на частини, я б все одно посадив яблуню» приписують багатьом особистостям, таким як Мартін Лютер, Мартін Лютер Кінг, Дуайт Л. Муді. Достовірних джерел про авторство цього висловлювання немає. Однак суть залишається цілком доречною ‒ віруючому не варто боятися майбутнього або сидіти в бездіяльності в очікуванні приходу Христа. Ми покликані продовжувати свій труд, до якого покликані Господом до самого кінця.
Як використовувати час карантину? Як дослідник Нового Заповіту раджу зануритися у вивчення текстів Писання і богословської літератури. До того ж під час карантину деякі ресурси, які були недоступні раніше, стають відкритими. Ось один приклад: перелік доступних ресурсів з новозавітних досліджень англійською мовою. (дивіться посилання у першому коментарі до цього допису). Якщо не знаєте англійську ‒ вчіть!

Джерело: Київська Богословська семінарія

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button