Євангеліє від нечистого
Для багатьох, кому довелося жити в останні десятиліття СРСР, першим приводом замислитися про зв’язок матеріального і духовного стало читання напівзабороненого роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Саме там я, вихований на канонах атеїзму, вперше зустрів дивне словосполучення «докази буття Божого», вибите друкарською машинкою на цигарковому папері самвидавних сторінок. Воно відразу вразило мене: ну, які можуть бути докази того, чого немає?
Булгаков працював над своїм найбільшим шедевром близько дванадцяти років. У ранніх версіях серед його персонажів не фігурувало ні Майстра, ні Маргарити. «Роман про диявола» – так охарактеризував автор свій твір, коли за десять років до закінчення роботи, спалив його перший рукопис.
Судячи з усього, дія роману відбувається в Москві середини 1930-х років. Храм Христа Спасителя вже зруйнований, а безславне будівництво Палацу Рад ще не почалося. Булгаковський Воланд відвідує місто посеред так званої «безбожної п’ятирічки», метою якої проголошувалося забути ім’я Бога в СРСР станом на 1 травня 1937 року.
Автор роману був добре обізнаний про прототип свого персонажа і, зокрема, про його методи. Син професора Київської духовної академії Афанасія Івановича Булгакова, Михайло Опанасович прекрасно розбирався в Писанні й в основах християнського богослов’я, в тому числі – в демонології. Більш того, Микола Іванович Петров, колега Афанасія Івановича по Академії, а також хресний батько і старший друг Михайла, був відомим дослідником життя і творчості релігійного філософа Григорія Сковороди, погляди якого зробили помітний вплив на задум роману.
Булгакову були відомі як монографія В. Ф. Ерна «Григорій Савич Сковорода», так і твори самого бродячого філософа, зокрема – «Пря бісу зі Варсавою» і «Брань архістратига Михаїла з сатаною», де під ім’ям Варсава (по-єврейськи – «син Сави») фігурує як персонаж сам Григорій Савич.
Згідно з космологією Григорія Сковороди, в романі Булгакова переплітаються три складові буття – земна, небесна і біблійна, яка поєднує їх. Але в безбожному світі, де переміг більшовизм, де збиралися забути навіть саме ім’я Бога, небесна складова представлена своєю тіньовою стороною – дияволом. Тому і сполучна ланка між ними виявляється підробленим Писанням – Євангелієм від сатани, в якому біблійний Христос, Син Божий, підмінений толстовським бродячим філософом-непротивленцем Ієшуа Га-Ноцрі.
Читайте також:
Там, де інші аргументи про Бога безсилі, письменник наводить «Сьомий доказ» (так навіть називається одна з глав роману) – аргумент «від зворотного»: якщо існує тьма, повинне бути й світло; якщо існує зло, має бути і добро; якщо є диявол – значить, повинен бути Бог.