Блог Михайла Назаренка

Холмське євангеліє (ХIII ст.)

На сьогодні праця з дослідження пам’яток української мови не припинилась, і слава Богу, не припиниться. Активний читач і дописувач Михайло Назаренко продовжує знайомити нас з історією перекладу Святого Письма на українську мову. У своєму дописі він подає статті українських науковців, присвячених Холмському Євангелію (ХIII ст.). Напевно нашим шановним читачам буде також цікаво ознайомитися з історією цієї пам’ятки української перекладацької школи.

Холмське Євангеліє

«У другій половині ХІХ ст. в єпархіальній бібліотеці Пречистенського собору в Холмі виявили пам’ятку галицько-волинської писемності, пов’язаної з князем Данилом Романовичем (Галицьким). Це було найдавніше церковне Євангеліє Холмщини з кінця XII й початку XIII ст. Пам’яткою зацікавилася тодішня царська наукова комісія з виявлення галицько-волинської старовини у Холмській єпархії. Давню книгу обстежили й дали назву «Холмське Євангеліє». Наприкінці XIX ст. її перевезли з бібліотеки холмського собору до колекції музею князів Румянцевих у Москві, де вона зберігається до сьогодні.
На тлі інших церковних творів «Холмське Євангеліє» можна зіставити з видатними книгами українського середньовіччя. Його можна зарахувати до пласта найдавніших пам’яток Київської держави, як-от «Остромирове Євангеліє» (1056–1057), яке тепер зберігається у бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Петербурзі. Паралель тут у функції самої церковної книги. «Холмське Євангеліє», як і «Остромирове», готували для княжих соборів, отже воно мало важливе значення.
Вчені лише можуть здогадуватися, що «Холмське Євангеліє» багато років було оздобою Пречистенського собору. Його декорують довершені ілюстрації та мініатюри постатей євангелістів, яким властиве багатство лінійних оформлень і яскравість церковної кольористики з використанням золота. За деякими дослідженнями можна вважати, що текст «Холмського Євангелія» було, як і всі церковнослужбові книги середньовічної України, скопійовано з візантійського оригіналу, що привезли з Константинополя. Крім того, його прикрасили декоративними ініціалами, що повторювали схему ізографічних принципів, наявних на розписах Софійського собору в Києві. Це сині, червоні і зелені кольори, переплетені золотом, представлені оригінальним письмом та індивідуальною візантійською орнаментикою.
Читайте також: 

Вчені не стверджують однозначно, що «Холмське Євангеліє» постало в Києві, проте ніхто не заперечує, що воно є найдавнішим слов’янським рукописом, виявленим на Холмщині. Думки, що пам’ятка не тільки зберігалася в м. Холм, а й була створена тут, дотримувалися Олександр Востоков, Олександр Соболевський, Микола Волков, Микола Миловський, Іларіон Свєнціцький, Яків Запаско та інші.»[1] Українська дослідниця Вікторія Любащенко пише: «На арк. 4–11 кодексу вписано дарчий запис 1376 р. холмського князя Юрія-Андрія Даниловича “к цр̃кви бж̃ои преч(с)тои бг̃омт̃ри к столцу ѥп(с)піи холмъскоѥ при бг̃олюбезномъ калисти ѥп(с)пи холмъскомъ и белъзскомъ” на села Стрижово, Слепче, Космово, Цуцнево, “з обема береги ѡбаполъ бугу”. Г. Воскресенський зазначив у мові пам’ятки “південноруський правопис за галицько-волинською говіркою”, А. Кримський назвав рукопис західноволинським. Я. Запаско вважає, що дарчий запис свідчить не лише про збереження, а й створення кодексу в Холмі. На Холм вказали також Олександр Востоков, Олексій Соболевський, Микола Волков, Микола Миловський, Іларіон Свєнціцький та ін. Ольга Лосева звернула увагу на запис у місяцеслові Євангелія (арк.166) про землетрус, що стався 5 лютого 1107р. Згадка про нього є також у місяцеслові Лавришівського Євангелія кінця XIII – початку XIV ст., а також у Лаврентіївському і Галицько-Волинському літописах (в останньому з помилкою у даті – “мс̑ца генварѧ. во вторы на ı҃ дн҃ь. мс̑ца въ. е҃ı. дн҃ь. трѧсе передъ лазорѧми”)».[2]
«Натомість євангеліє в протоукраїнському письменництві київських церковнослов’янських книг є важливою пам’яткою кінця XII і початку XIII ст. Це приклад літургійної книги «апракос» (для практичного читання в церкві), яку в Київській державі копіювали у великому масштабі для церковних осередків. І тому не могло її забракнути у княжому соборі міста Холма.
Церковні книги середньовічної України поставали на замовлення київських князів, а згодом їх даровано єпископам до їх соборів. Тому не виключено, що «Холмське Євангеліє» було також подароване князем до Пречистенського собору в Холмі, щоб потім знайти місце у холмській єпархіальній бібліотеці на багато століть, аж до його вивезення до Москви.
Варто нагадати, що з періоду правління князя Мстислава Великого (на зламі ХІ і ХІІ ст.) походить «Мстиславове Євангеліє» (тепер воно зберігається в Державному історичному музеї у Москві), яке можна споріднювати з холмською пам’яткою. Адже українська історіографія вважає князя Мстислава останнім правителем колишньої Київської Русі, а також архітектором міжнародних договорів через родинні контакти. Подібну ідею плекав князь Данило Романович (Галицький), який у Холмі створив міцний осередок Галицько-Волинської держави. Тому така видатна пам’ятка з кінця XII і початку XIII ст., як «Холмське Євангеліє», існувала у княжій столиці як окраса центрального собору Холмської єпархії. Недарма у ХІХ ст. це давнє Євангеліє так запросто було вивезене до колекції Румянцевського музею у Москві.
З цієї княжої традиції у XVI i XVII ст. у Львові, Перемишлі та Холмі творено порядок церковного співу, відомий як галицький та холмський. Він зберігав літургійний спів середньовічної музичної схеми з її київськими елементами. Отже, церковна книга «Холмське Євангеліє» не була відокремленим елементом, знайденим у єпархіальній бібліотеці в Холмі, а більшою часткою надбань української культури на тій території».[3]
«Холмське Євангеліє XIII ст., що нині зберігається далеко за межами нашої держави, факсимільним виданням повернулося до України завдяки зусиллям Волинської єпархії Української Православної Церкви, видавництва «Горобець» та небайдужих до рідної культури людей.* Ця книга є продовженням започаткованої видавництвом низки факсимільних видань давньоруських пам’яток, що надає науковцям доступ до джерел слов’янського письменства.
Факсимільне видання доповнили науковими статтями: з історії Холмського Євангелія XIII століття (В’ячеслав  Корнієнко), з художнього оздоблення рукопису (Володимир Александрович), з історії українців Холмщини (Петро Троневич).»[4]
Крім суто мистецько-культурних сторін Холмського Євангелія, на яких спиняються мистецтвознавці, науковці-філологи відзначають його мовні особливості. Лінгвісти звертають увагу на те, що «мова рукопису церковнослов’янська, з численними рисами, притаманними західноволинським говорам української мови. «Втім, пам’ятка вивчалась переважно у комплексі з іншими рукописами, а не індивідуально, причому більшість дослідників не мали змоги вивчати книгу в оригіналі, тому послуговувались передрукованими  копіями окремих сторінок, виконаних та опублікованих ще у XIX ст. Окрім того, історія самого Холмського Євангелія лишалась поза серйозною дослідницькою увагою».[5]
[1] Хомське Євангеліє. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії (Українська версія).
[2] Вікторія Любащенко Ілюміновані богослужб ові пам’ятки Галичини і Волині XII –XIV ст. Лавришівське Євангеліє, стор.108  // ЛЬВІВСЬКА ПРАВОСЛАВНА БОГОСЛОВСЬКА АКАДЕМІЯ УПЦ КП Матеріали IV Міжнародної наукової конференції м. Львів, 24-25 листопада 2011 р. християнська сакральна традиція: віра, духовність, мистецтвоЛьвів
*  Ця подія сталася 2015 року
[3] Тадей Карабович7 Травня 2018 // https://www.nasze-slowo.pl/holmske-ievangeliie/
[4] Українська рукописна книга . Холмське Євангеліє ХІІІ століття// https://ukrmanuscript.com/books/holmske-evangelie-xiii-st
[5] Там таки.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button