Варто замислитись

Коли Біблія заговорила

Я отримав Біблію давно. Її подарувала мені тітка Оля на день народження в сьомому класі. Тоді ця книжка здалася мені нецікавою збіркою незрозумілих оповідань. Спробував погортати її, але дуже скоро закинув. Моя Біблія заніміла на полиці між іншими книжками й розпочала своє довге чекання.
Далі було закінчення школи, вступ до медичного вузу, одне слово – життя. Мабуть, я ніколи й не згадав би про свою Біблію, якби не випадок. Одного разу мій друг вирішив довести мені, що довголіття – це подарунок, який можна заслужити. Я з цим ніяк не погоджувався. Ми довго сперечалися, наводили різні аргументи, та все ж залишилися кожен при своїй думці. Тоді я вирішив проштуд ювати відповідну медичну літературу, спробував заручитися підтримкою інших студентів-медиків. Однак друзі просто посміялися над предметом наших досліджень, а в підручниках суттєвої відповіді я не знайшов. То ж зібравши всі свої думки, я пішов доводити товаришеві свою правду. А мій друг прийшов на зустріч із… Біблією.
– Ти віриш, що Бог існує? – запитав Віталик.
– Звісно, вік атеїзму давно минув, – відповів я.
– Тоді ти повинен погодитися, що Боже Слово – правда.
– Ну, припустимо. А до чого тут довголіття?
– На, читай.
І я прочитав. Це була п’ята з Десяти Божих Заповідей – заповідь із обітницею. Я не прийняв тоді цих слів, не зміг умістити. Та, прийшовши додому, вирішив ще раз перечитати це місце. Читав заповіді одну за одною і розумів, що в цих словах були закладені правила життя в ідеальному суспільстві. І захотів дізнатися, чи працюють ці заповіді, чи живе хтось так. Я читав, перечитував і дивувався прочитаному. Відтак спробував «приміряти» заповіді на своє життя і з болем зрозумів, що я не можу так жити. Не підходжу для ідеального суспільства.
Розчаруванню не було меж. Я кинув Боже Слово на стіл. Книжка зачепилася за лампу й розгорнулася на Євангелії від Івана. Я почав читати про Ісуса. Уперше думав про те, про що чув багато разів. Бог помер за мене, щоб я міг потрапити в ідеальне суспільство – у число Божих дітей. Тоді заховав свою Книгу і вирішив поговорити з другом.
Так познайомився з Біблією. Боже Слово змінило моє життя. Я знаю секрет довголіття, і ще неймовірну кількість секретів. Їх відкриває мені Великий Автор мудрості, неповторний та люблячий Бог.
А ти ще не відкрив секрет довголіття?
Шукай у Божому Слові Книгу Вихід, розділ 20, вірш 12.

Оксана Смірнова

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button