Покора Богові та непокора владі
У яких випадках владі потрібно коритися, а у яких кращим варіантом буде непокора? Біблійні принципи ставлення до влади.
Принцип 8. Громадяни повинні бути покірні владі.
У цьому, власне, полягає основний посил текстів, які найбільш часто приводяться в зв’язку з цим (Римлян 13: 1-7; 1 Петра 2: 13-17; 1 Тимофія 2: 1-4).
Вам не подобається влада? Це правильно. Вона і не має подобатися. Ми не укладали з нею непорушний заповіт, як при вступі в шлюб. Любов до влади – особливо важка форма збочення, властива рабському менталітету. Ми, народ, тимчасово найняли цих людей для виконання певних обов’язків, вибравши їх серед інших претендентів. Не тому що вони були бездоганні, а тому що більше за інших відповідали нашим очікуванням. Дуже часто голосувати доводиться не стільки за когось, скільки проти альтернативного варіанту. Ніхто не досконалий, і компроміс тут неминучий. Але отримуючи владу, політики беруть на себе відповідальність слідувати нашим очікуванням, а ми – підкорятися їм в рамках повноважень, наданих їм законом. І незалежно від того, чи подобаються нам наші правителі, чи ні, нам заповідано «чинити молитви, благання, прохання, подяки … за всіх, хто при владі».
Принцип 9. Громадяни повинні бути покірні Богу
Але як бути, якщо вимоги влади явно йдуть врозріз з Божими вимогами? Біблія дає чітку вказівку: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога»(Римлян 13: 1-7). Тобто, Божа влада безперечно вище влади Ним же встановленої «існуючі влади». Коли земні влади сумлінно дотримуються свого призначенню, тоді те, що «кесареве» знаходиться в згоді з тим, що Боже. У разі ж явного протиріччя між тим, чого вимагають влади, і тим, що було наказано Господом, слід дотримуватися вказівок вищої влади, тобто Бога.
Більше про принципи і ставлення до влади:
Як же робити це, будучи покірним і Богу, і владі «під сонцем» одночасно? Уточнення ми знаходимо у апостола Петра: «Бога бійтеся, царя поважайте» (1 Петра 2: 17). Таким чином, коли вимоги влади знаходяться в прямому конфлікті з Божими вимогами, необхідно:
1) Підкоритися Богу
2) З усією повагою до влади проявити непокору до неї
3) Бути готовими дати за це відповідь
У Писанні ми можемо знайти цілий ряд випадків «шанобливої непокори» владі – як прихованої, так і явної. Наприклад, Христос заповів апостолам: «ідіть, і навчіть всі народи» (Мт 28:19). З іншого боку, члени Синедріону, тобто представники місцевої влади, «І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!» (Дії 4: 18-20).
Апостоли вчиняють в точності зі словами свого Учителя, котрий попереджав: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. »(Від Матвія 10:28). Тому вони знову і знову, проявляючи повагу до Синедріону як органу влади, проте, виконують заповідь Христову і з готовністю несуть за це покарання.
«Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас… Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. … І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса» (Дії 5: 27-29, 40-41).
Блаженний Августин обґрунтовує такий підхід, стверджуючи: «несправедливі закони є беззаконням». Бенджамін Франклін заявляє ще категоричніше: «У непокорі тиранам – в послуху перед Богом». Коли влада явно і постійно противиться Божим принципам, непокора праведників викриває її. Так, Закон говорить: «Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших, бо Господь, Бог твій Бог заздрісний посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі» (Повторення Закону 6: 13-15). І коли цар вавилонський Навуходоносор Другий наказав усім підданим поклонитися золотому ідолові, «Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися! » (Даниїла 3: 16-18).
Важливо звернути увагу, що єврейські юнаки не тільки виявляють віру в Божу силу врятувати їх від розпеченої печі. Друзі Даниїла готові понести покарання і залишитися вірними Господу, навіть якщо «і не буде того». В результаті не тільки чудесний порятунок, але і їх вірність перед обличчям смертельної загрози стали Божим свідченням перед правителем: «Навуходоносор заговорив та й сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого» (Даниїла 3:29).
Згодом подібне випробування випадає і на долю самого Даниїла, коли цар мідян і персів Дарій видав наказа, «щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев’ячої ями. А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим»(Даниїла 6: 7,9-10). За цей непослух Даниїл був кинутий до лев’ячої ями. Але Господь чудесним чином загородив пащі левам і позбавив його від смерті. Це також стало не тільки свідченням перед правителем, що Бог, Якому поклоняється Даниїл, «Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця. Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев’ячої сили. І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.» (Данило 6: 26-28).
Двома століттями пізніше, коли в правління перського царя Артаксеркса Першого всім юдеям загрожувало знищення, цариця Естер вирішує звернутися до правителя з проханням про помилування свого народу, незважаючи на заборону під страхом смерті входити до царя без його виклику: «І сказала Естер відповісти Мордехаєві: Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину…» (Естер 4: 15,16). На цей раз цар вчинив у відповідності зі своїм ім’ям (на давньоперсидській мові «Артаксеркс» означає «володіє праведним царством») – явив милість цариці і відновив справедливість по відношенню до її одноплемінників.
Але не варто забувати, що Бог є Бог, і в Його владі втрутитися в хід подій або дозволити їм продовжувати йти своєю чергою. Протистояти владі заради Господа, ми не можемо не сподіватися на Його допомогу і втручання, але повинні бути готові зберігати вірність Йому «якщо ж і не буде того». Біблія з великою повагою говорить про тих, хто «а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; 36а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних» (Євреїв 11: 35-38).
Втім, шаноблива непокора владі в страху Божому не обов’язково передбачає відкриту конфронтацію. Ісус заповідав Своїм учням: «Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки» (Від Матвія 10:16). Навіть в Старому Завіті ми можемо знайти приклади такої «мудрої простоти» як в народі Божому, так і у тих хто шанує Господа представників інших народів.
Так, під час єгипетського рабства «І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім’я Шіфра, а ім’я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми» (Вихід 1: 15-21).
При підкоренні Ханаану, коли послані Ісусом Навином з Шіттіму в Єрихон розвідники ховалися в будинку блудниці Рахав, «І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх. »(Ісус Навин 2: 3-5). Яків, уже в Новому Завіті, пише з цього приводу: «Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?» (Якова 2:25).
Подібну «шанобливу непокору» виявляють і мудреці, що прийшли зі Сходу поклонитися новонародженому Царю юдейському. «Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було … А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Від Матвія 2: 7-9,12).
З владою можна йти на компроміс. З Богом – ніколи! Головне тільки не забувати, «шаноблива непокора» владі допустима виключно в разі прямого конфлікту їхніх вимог з Божою заповіддю, і має бути проявом страху Божого, а не наших амбіцій, гордині і свавілля. Хай пошле Господь нам для цього смирення, мудрості і Свого лідерства.
«Біблія і політика. Основи справедливого суспільства»
[sc name=”futerblock” ] [sc name=”Golovin-bible-i-politika” ]