Блог Сергія Головіна

Покора Богові та непокора владі

У яких випадках владі потрібно коритися, а у яких кращим варіантом буде непокора? Біблійні принципи ставлення до влади.

Принцип 8. Громадяни повинні бути покірні владі.

У цьому, власне, полягає основний посил текстів, які найбільш часто приводяться в зв’язку з цим  (Римлян 13: 1-7; 1 Петра 2: 13-17; 1 Тимофія 2: 1-4).
Вам не подобається влада? Це правильно. Вона і не має подобатися. Ми не укладали з нею непорушний заповіт, як при вступі в шлюб. Любов до влади – особливо важка форма збочення, властива рабському менталітету. Ми, народ, тимчасово найняли цих людей для виконання певних обов’язків, вибравши їх серед інших претендентів. Не тому що вони були бездоганні, а тому що більше за інших відповідали нашим очікуванням. Дуже часто голосувати доводиться не стільки за когось, скільки проти альтернативного варіанту. Ніхто не досконалий, і компроміс тут неминучий. Але отримуючи владу, політики беруть на себе відповідальність слідувати нашим очікуванням, а ми – підкорятися їм в рамках повноважень, наданих їм законом. І незалежно від того, чи подобаються нам наші правителі, чи ні, нам заповідано «чинити молитви, благання, прохання, подяки … за всіх, хто при владі».

Принцип 9. Громадяни повинні бути покірні Богу

Але як бути, якщо вимоги влади явно йдуть врозріз з Божими вимогами? Біблія дає чітку вказівку: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога»(Римлян 13: 1-7). Тобто, Божа влада безперечно вище влади Ним же встановленої «існуючі влади». Коли земні влади сумлінно дотримуються свого призначенню, тоді те, що «кесареве» знаходиться в згоді з тим, що Боже. У разі ж явного протиріччя між тим, чого вимагають влади, і тим, що було наказано Господом, слід дотримуватися вказівок вищої влади, тобто Бога.

Більше про принципи і ставлення до влади:

Як же робити це, будучи покірним і Богу, і владі «під сонцем» одночасно? Уточнення ми знаходимо у апостола Петра: «Бога бійтеся, царя поважайте» (1 Петра 2: 17). Таким чином, коли вимоги влади знаходяться в прямому конфлікті з Божими вимогами, необхідно:

1) Підкоритися Богу
2) З усією повагою до влади проявити непокору до неї
3) Бути готовими дати за це відповідь

У Писанні ми можемо знайти цілий ряд випадків «шанобливої непокори» владі – як прихованої, так і явної. Наприклад, Христос заповів апостолам: «ідіть, і навчіть всі народи» (Мт 28:19). З іншого боку, члени Синедріону, тобто представники місцевої влади, «І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!» (Дії 4: 18-20).
Апостоли вчиняють в точності зі словами свого Учителя, котрий попереджав: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. »(Від Матвія 10:28). Тому вони знову і знову, проявляючи повагу до Синедріону як органу влади, проте, виконують заповідь Христову і з готовністю несуть за це покарання.
«Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас… Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса» (Дії 5: 27-29, 40-41).
Блаженний Августин обґрунтовує такий підхід, стверджуючи: «несправедливі закони є беззаконням». Бенджамін Франклін заявляє ще категоричніше: «У непокорі тиранам – в послуху перед  Богом». Коли влада явно і постійно противиться Божим принципам, непокора праведників викриває її. Так, Закон говорить: «Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших, бо Господь, Бог твій Бог заздрісний посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі» (Повторення Закону 6: 13-15). І коли цар вавилонський Навуходоносор Другий наказав усім підданим поклонитися золотому ідолові, «Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися! » (Даниїла 3: 16-18).
Важливо звернути увагу, що єврейські юнаки не тільки виявляють віру в Божу силу врятувати їх від розпеченої печі. Друзі Даниїла готові понести покарання і залишитися вірними Господу, навіть якщо «і не буде того». В результаті не тільки чудесний порятунок, але і їх вірність перед обличчям смертельної загрози стали Божим свідченням перед правителем: «Навуходоносор заговорив та й сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого» (Даниїла 3:29).
Згодом подібне випробування випадає і на долю самого Даниїла, коли цар мідян і персів Дарій видав наказа, «щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев’ячої ями.  А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим»(Даниїла 6: 7,9-10). За цей непослух Даниїл був кинутий до лев’ячої ями. Але Господь чудесним чином загородив пащі левам і позбавив його від смерті. Це також стало не тільки свідченням перед правителем, що Бог, Якому поклоняється Даниїл, «Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця.  Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев’ячої сили. І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.» (Данило 6: 26-28).
Двома століттями пізніше, коли в правління перського царя Артаксеркса Першого всім юдеям загрожувало знищення, цариця Естер вирішує звернутися до правителя з проханням про помилування свого народу, незважаючи на заборону під страхом смерті входити до царя без його виклику: «І сказала Естер відповісти Мордехаєві: Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину…» (Естер 4: 15,16). На цей раз цар вчинив у відповідності зі своїм ім’ям (на давньоперсидській мові «Артаксеркс» означає «володіє праведним царством») – явив милість цариці і відновив справедливість по відношенню до її одноплемінників.
Але не варто забувати, що Бог є Бог, і в Його владі втрутитися в хід подій або дозволити їм продовжувати йти своєю чергою. Протистояти владі заради Господа, ми не можемо не сподіватися на Його допомогу і втручання, але повинні бути готові зберігати вірність Йому «якщо ж і не буде того». Біблія з великою повагою говорить про тих, хто «а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; 36а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних» (Євреїв 11: 35-38).
Втім, шаноблива непокора владі в страху Божому не обов’язково передбачає відкриту конфронтацію. Ісус заповідав Своїм учням: «Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки» (Від Матвія 10:16). Навіть в Старому Завіті ми можемо знайти приклади такої «мудрої простоти» як в народі Божому, так і у тих хто шанує Господа представників інших народів.
Так, під час єгипетського рабства «І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім’я Шіфра, а ім’я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми» (Вихід 1: 15-21).
При підкоренні Ханаану, коли послані Ісусом Навином з Шіттіму в Єрихон розвідники ховалися в будинку блудниці Рахав, «І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх. »(Ісус Навин 2: 3-5). Яків, уже в Новому Завіті, пише з цього приводу: «Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?» (Якова 2:25).
Подібну «шанобливу непокору» виявляють і мудреці, що прийшли зі Сходу поклонитися новонародженому Царю юдейському. «Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було … А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Від Матвія 2: 7-9,12).
З владою можна йти на компроміс. З Богом – ніколи! Головне тільки не забувати, «шаноблива непокора» владі допустима виключно в разі прямого конфлікту їхніх вимог з Божою заповіддю, і має бути проявом страху Божого, а не наших амбіцій, гордині і свавілля. Хай пошле Господь нам для цього смирення, мудрості і Свого лідерства.

«Біблія і політика. Основи справедливого суспільства»

[sc name=”futerblock” ] [sc name=”Golovin-bible-i-politika” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button