Актуальне

Покрова, День Захисника і Біблія – чи є щось спільного?

Сьогодні українці відзначають свято Покрови та День захисника України. Святкувати чи ні? Як до цього всього відноситись? Як дивиться на це Біблія?
З давніх-давен на теренах українських земель святкували Покрову. Це православне свято стало важливою віхою історичного контексту української історії – спочатку у козаків цей день був важливою подією, бо ж в цей день військо розпускалося на зимівлю. Потім, за версією багатьох істориків, саме в цей день була утворена Українська Повстанська Армія. Аж, зрештою, у 2014 році президент України Петро Порошенко видав наказ, й призначив — День захисника України й зробив офіційним державним святом.
Я багато чую від християн різних думок, мовляв,  нас це не стосується, наша Батьківщина на Небесах, християни поза політикою тощо. От і поглянемо, де ж, насправді, істина. І, можливо, нам і справді не варто надавати цьому дню значення?
Перш за все, подивімось на церковне свято Покрови. Що нам відомо? Відомо небагато, лише те, що є якісь старовинні перекази про те, що десь у 10-12 столітті (тут думки розходяться) під час облоги Константинополя (ким саме – тут теж думки сильно розходяться – чи то русичами, чи то турками-мусульманами) в найкритичніший момент облоги серед ночі людям, які молилися в храмі з’явилася Божа Матір і покрила їх своїм плащем. Після чого місто було врятоване. Яким чином? Тут теж варіанти різні – чи то піднялася буря, чи то вороги теж побачили це видіння та злякалися, хто ж тепер то зна… То вже й не важливо. Важливо інше, це свято — виключно питання внутрішніх традицій православного обряду. Залишім як риторичне питання чи справді така подія мала місце. Ми, християни, які всі свої життєві питання звіряємо зі Словом Божим, не знаходимо підстав в Біблії ні для надання цій події якогось канонічного значення, ні, тим більше, для форми, в якій воно відбувається. Головною формою святкування цього свята є молитви подяки до Божої матері та молитви прохання про допомогу, захист та інше. Біблія чітко і ясно говорить нам, що «нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Тож, тут серйозних дискусій не виникає. Молитися до Божої матері (при всій величезній повазі) ми не можемо, Біблія недвозначно нам цього не дозволяє, тож і святкувати, ніби, немає чого. На цьому і стоїмо.

Зовсім інша справа з політичною частиною свята!

Тут ми мусимо підняти не тільки питання святкування дня Захисника. Тут питання куди глибше… Перш за все, Захисника чого? Ага, країни. Чи треба, християнам, захищати будь-яку країну, окрім Небесної?… Захищати від кого? Від ворогів країни. Так, так, так… та тут вже чиста політика! Чи потрібно християнам в це лізти взагалі? Які у нас вороги? Мамцю рідна, що починається на християнських форумах після цих слів…
Цікаві питання підіймаються, чи не так? А скільки ж думок різних я чув з цього приводу…
Ну то й добре. Я не буду зараз висловлювати свою думку. Я багато років роздумував над цією складною темою, ставив запитання досвідченим священнослужителям, студіював Слово. А тепер вже час поділитися біблійним поглядом на це непросте питання.
Отже, давайте з початку. Як тільки ми підіймаємо питання про патріотизм, чи інші подібні речі серед християн, одразу повстає одне ключове питання – що таке країна (чи держава) з точки зору Бога та Біблії. Хто її придумав – Бог чи людина? Як Бог відноситься до поділу світу на держави? Це ключове. Це вирішує все. Якщо це людське – то для християн це не важливе, другорядне. Якщо від Бога – то для чого Йому це? Яке значення Він надає цьому і яке місце нас, християн в цьому?
І перше, що ми знаходимо в Біблії щодо цього питання – то історія з Вавилонською вежею. Що ми бачимо в цій історії? Є один народ, одна країна, одна мова. Цей один народ задумує якусь справу, яка, на Божу думку, є злою. Вони хочуть побудувати вежу до неба, щоб «зробити собі ім’я». Це злий, гордий і грішний народ. І Бог втручається в цю справу. Він змішує мови. На наступний день ці люди прокидаються, і не розуміють один одного. Вони перестають будувати вежу, розходяться по землі та започатковують… що? Правильно, держави, побудовані за мовною ознакою! Апостол Павло у своїй проповіді в Атенах цілком підтверджує цю думку: «Бог, що створив світ і все, що в ньому… І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх». Скажімо прямо і чітко – хто створив поділ світу на країни? Бог, і це однозначно. Ми чітко побачили, що Бог створив різні мови та кордони (границі) цих держав. А ще —  визначив час, коли вони мають бути в цих кордонах. Так каже Павло.
Інше питання – для чого? Це справді цікаво. В історії з Вавилонською вежею ми бачимо, що таким чином він зупинив гріх. Оце так! Виявляється, що Бог поділив землю на країни, дав їм різні мови, раси, колір шкірі й ще багато інших перепон – щоб максимально ускладнити поширення гріха! І якщо якийсь один народ в межах країни чи країн починає чинити гріх, то його розповсюдження по всій землі максимально ускладнюється кордонами, мовами та культурними відмінностями. Один відомий пастор, не буду його називати, якось сказав: уявіть собі землю, як великий корабель-танкер. Він має всередині безліч стінок, які ділять весь його об’єм на невеличкі відсіки, які заповнюються нафтою. Якщо забрати ці стінки, то нафта в кораблі почне розхитуватись і корабель перевернеться навіть від невеличких хвиль. Дуже яскраво, чи не так? Земля, не розділена на країни дуже швидка буде «розхитана» спільним гріхом і «перевернеться». Ви згідні?
Прослідкуймо ще трохи далі. Ізраїльська держава, яка описана в Біблії. Утворена Богом? Без сумнівів. Мала свою мову? Абсолютно точно. Бог сам придумав і дав закон для цієї держави. І Конституцію з 10 пунктів. Дуже цікаво, що Бог заборонив євреям змішуватись з іншими народами, одружуватись та брати заміж іноземок.  Цікаво, чому? Бо євреї мали нести знання про справжнього Бога, а іноземці були ідолянами й змішення цих народів призводило до викривлення знання про Бога та гріху ідолопоклонства. Знову це бачимо?
А що ж захистом держави? Ну, чесно сказати, більш мілітаристської держави ніж біблійний Ізраїль ще не було. Та й сучасний теж такий самий. Бог ходив на війну разом з ізраїльським військом. Вже теж здогадуєтесь чому? Так, бо збереження світу від гріха Йому було важливіше навіть за життя конкретних людей. Оце вже складно… На цьому моменті у багатьох християн-пацифістів починаються проблеми… Я чув багато служителів, які вчать теоретичним філософським думкам про «мир у всьому світі», але на пряме питання: «що ти будеш робити, коли у твій дім увірвуться злодії, та почнуть знущатися з  твоєї дружини та дітей?» – щось незрозуміле бубонять під ніс. Павло каже: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.»  А лишити в небезпеці родину, то є «дбати» про неї чи ні? А якщо з неба починають падати авіаційні бомби, то що таке «дбати про своїх»? Втікати до Європи чи Америки? Щось дуже сумніваюся… Принаймні, євреї так не чинили. І Бог був з ними.
Єдина ремарка. Бог ходив на війну з військом Ізраїлю лише тоді, коли вони були в стосунках з Ним. Як тільки вони відкидали Бога і поклонялися ідолам – одразу вони лишалися самі на війні й зазнавали поразки.
Спробуймо повернутись в наші часи, в нашу землю і підсумувати все сказане вище.
Чи нашу країну Україну створив Бог? Абсолютно. Як і нашого агресивного північного сусіда. А нашу мову? Цілком очевидно. Чи окреслив Він її кордони? Так. Чи поклав час, коли їй знаходитись в цих кордонах? Так каже Біблія. З цього ми робимо єдиний можливий висновок – захищати створену Богом країну, «своїх» та родину – це абсолютно біблійний підхід. Тепер питання – чи наш кордон є тим кордоном, який стримує гріх? А отут вже нехай кожен відповість сам собі…
А патріотизм, то добре чи погано для християн? Та хоч як то називайте, хоч що майте на увазі під цим словом. Мені байдуже. Якби комуністів зупинили у 1917 році на нашому кордоні – скільки горя й сліз уникла б наша земля? Скільки християн, замучених на смерть, розстріляних, засланих у Сибір залишилися б жити й нести вістку Євангелія до людей! Хіба не для цього Бог створив країни і їх кордони? А ви кажете «християни поза політикою»… Тоді ми не «сіль землі», а просто полова.

Гріх невір’я та атеїзму колись прийшов до нас з півночі й наші кордони не встояли. Цей гріх розповсюдився на два десятки країн. Наслідки його нам відомі. І тому я розумію повністю наших дідів-християн, які відмовлялися захищати кордон держави, яка не захищала світ від гріха, а сама несла та розповсюджувала гріх. А що сьогодні робимо ми, християни, щоб кордон України був кордоном, де Бог зупиняє гріх, як він і призначив колись для держав? Тоді б Він сам міг піти з нашим військом, тоді не було б «котлів» та «республік». І це залежить від нас, християн, які знають Бога. Ви задумувались над цим?

Я чітко усвідомлюю, що для багатьох це питання, яке я підняв зараз, дуже непросте. Однак, моє завдання було не агітація чи нав’язування однієї точки зору. Я шукав довго. Шукав у Біблії. І не хотів би бути богопротивником, якщо я знайшов би те, що мені не сподобалося. А ви?
У мене сьогодні свято. Сьогодні я привітаю свого одинадцятирічного сина і розкажу йому, що він має вирости воїном. Божим воїном на духовній війні. І захисником. Захисником України.
Тож, зі святом Вас, дорогі Божі воїни та Захисники України!
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button