Топ

Релігія або Євангеліє?

«Релігія – одна з форм суспільної свідомості, сукупність духовних уявлень, що ґрунтуються на вірі в надприродні сили та істоти (богів, духів), які є предметом поклоніння» – таке наукове визначення релігії. Всі люди релігійні. Всі потребують заступництва Вищої Сили, Бога. Це факт, який, загалом-то, і не заперечується.
Одкровення Боже, Біблія, говорить про це так:

«І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас» (Дії, 17:26-27). Оскільки людина в гріху, в конфлікті з Богом, вона опинилася в тенетах лукавого. Замість істинного Бога вона поклоняється несправжнім богам. Відносини з Ним замінила релігією, набором технік, жертв, релігійних маніпуляцій.

Феномен релігії в нашому постатеїстичному суспільстві змушує говорити про себе. Майже ціле століття декілька поколінь радянських людей виховувалися силою переконання й примусу, що, мовляв, ніяких вищих духовних сил не існує. Релігія була під тотальною забороною. І от, через століття атеїзму, народи колишнього СРСР виявили релігійність, та ще таку потужну й агресивну, подібну до того завзяття, з яким зовсім нещодавно знищували релігію. Цей парадокс, на мій розсуд, виявляє якусь універсальну проблему. Людина від створення має в собі ген релігійного поклоніння вищій силі. Активізується цей ген релігійності у всіх по-різному. В людині є якась травма, почуття провини, невгамовне й незнищенне. Людина смертна. Влада смерті вища, сильніша від людських можливостей. Провина й смерть спонукають людину шукати ту вищу волю, перед якою вона має вину й від якої залежить її життя. При всій своїй могутності, людина потребує заступництва вищого начала. Ці передумови послужили основою створення релігій.

Люди безсилі перед стихіями. Стихії нерідко й виступають як духи та боги. Адже буває, що стихії виявляють і прихильність до людей, особливо якщо їм догодити гарним подарунком. У кожному племені існує релігійне уявлення про світ і порядок. Деякі релігії навіть намагаються сформувати поняття сенсу життя. Релігії виробили не тільки уявлення про світоустрій, ієрархії богів, але й жорстку систему поклоніння. Така система призвела до того, що суспільству постійно потрібна каста релігійних учителів, духовних авторитетів, тих, котрі найбільше наближені до духів і богів, і які можуть трактувати їхню волю стосовно як суспільства, так і кожної людини зокрема.

Це, в свою чергу, призвело до створення ієрархії наглядачів, що спостерігають за неухильним дотриманням релігійних правил. Природним у такому випадку виглядає й створення репресивних органів, які карають кожного, хто наважиться перетнути норми релігії. У свою чергу, люди пересічні тремтять перед людьми, які мають доступ до вищих сил. Адже вони залежать від прихильності вчителів, бо мають потребу в хлібі й здоров’ї – тих незмінних цінностях, які опинилися в руках релігійних начальників. Якщо до членів племені, які порушили релігійні норми, застосовуються жорстокі заходи відплати, то стосовно племен, які сповідують іншу, власну релігію, заходи придушення не знають обмежень. Будь-яке інакомислення жорстоко переслідується. Вогнем і мечем. «Наш бог сильніший! Тільки наш бог має владу! І тому для всіх інших є два шляхи: скоритися нам, нашому богові, чи не жити взагалі». Перша релігійна війна – «повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його». Відтоді братня кров проливається невпинно.

Так було. Так є. Релігії змінюються, переможці насаджують серед переможених своїх богів і своїх духів. Простіше кажучи, свою владу. І за всією релігійною технологією видно релігію мамони. Релігія веде війну за владу над світом. Гроші і влада. Сльози і кров.

Таким є й атеїзм, який намагався скинути релігію, але сам виявився релігією, яка забрала мільйони життів заради влади над долями світу. Така глибинна сутність релігії. Гірке відкриття. Людина в релігії шукає виходу з духовного тупика, а опиняється в духовному рабстві.

[quote align=’left’]Євангеліє пізнається особисто через глибоке проникнення в його суть.[/quote]

А що ж Євангеліє? Хіба Євангеліє – не така ж релігія? Хіба не те ж саме бажання панувати й збагачуватися керує проповідниками Євангелія? Адже чимало релігійних груп обґрунтовують Євангелієм і традиціями свої претензії на владу над душами людей. Але цей факт не є самим Євангелієм. Це все ще лише людська релігія. Євангеліє неможливо пізнати в релігійних спільнотах. Євангеліє пізнається особисто через глибоке проникнення в його суть. Для цього потрібно звільнитися від нав’язливих стереотипів про Євангеліє як релігійну книгу, одну з багатьох. Євангеліє – це одкровення Боже. Дар Бога людині.

«Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа» (Гал. 1:11-12). Це говорить учорашня релігійна людина, яка нещадно боролася з Євангелієм. Їй не можна не повірити.

Євангеліє – це повідомлення радості. Маніфест свободи. Євангеліє не вписується в жодну звичну систему цінностей людини. Буквально – це одкровення згори. Євангеліє – послання Бога, яке об’являє людині вічне життя, запрошує її до спілкування з іншими людьми і Богом. «…Життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне,що в Отця перебувало й з’явилося нам, – що ми бачили й чули – про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!» (1 Ів. 1:2-3).

[quote align=’left’]Євангеліє – послання Бога, яке об’являє людині вічне життя, запрошує її до спілкування з іншими людьми і Богом.[/quote]

Спілкування – спільність, щось єдине, де людське, земне, об’єднується з небесним, з Божественним. Євангеліє – Слово вічного Бога. Це залучення людини до таємниці буття. Слово стало плоттю і перебувало поміж нас – це невимовне сподівання людини, яка прагне пізнати себе й отримала доступ до цієї таємниці. Слово, завдяки якому все почало бути, тепер з нами. Євангеліє, Слово Творця, і людина, творіння Боже, знову живуть разом. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово… І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:1,14). Зауважте, наскільки радикальна відмінність Євангелія від релігії. В релігії – людська легенда, яка примушує людину до покірності перед незнаними силами природи. Євангеліє – це поява Бога в образі людини. «І беззаперечно – велика благочестя тайна: Бог явився у плоті…» (1 Тим. 3:16).

Євангеліє – це Боже послання миру, спасіння та вічного життя. «Звіщаю ж вам браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви. В якій і стоїте, якою й спасаєтесь…» (1 Кор. 15:1).

Євангеліє – це прояв любові. Бог любить людину. Бог любить людину так, що віддав Свого Сина Ісуса Христа на смерть, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя! «Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви, віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя» (1 Ів. 5:13). Вічне життя – ось що таке Євангеліє! Нічого подібного немає в жодній релігії світу.

Більше про Євангеліє:

Бог є любов! Бог прощає гріхи й дарує вічне життя! Бог творить диво! Бог називає нас Своїми дітьми! «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є» (1 Ів. 3:1). «Отче наш, що єси на небесах!» – це Євангеліє. Братерство – це Євангеліє. У Христі немає вже ні юдея, ні грека, ні українця, ні татарина, «бо всі ви – один у Христі Ісусі». Ця неймовірна спорідненість, єдність людей, об’єднаних любов’ю Божою, які уподібнюються єдиному тілу. «…Багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени». І це не фантазія, а дія Бога. «Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним» (1 Кор. 12:13). Знайдіть в світі релігію, яка б пропонувала щось подібне. Немає такої. Тільки Євангеліє.

У глибинах його приховані секрети щастя на всі випадки життя. Євангеліє відкриває секрет щастя братолюбства. Євангеліє відкриває секрет щастя сімейного життя. Євангеліє відкриває секрет щастя служіння людям, сенс страждань і торжество святості. І це ще не все. «Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є» (1 Ів. 3:2).

Юрій Сіпко

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button