Блог Андрія Савича

Середа: Як гроші і бажання влади засліплюють людей

Середа пройшла спокійно. Навіть дуже спокійно. У порівнянні з попередніми трьома драматичними днями (тріумфальний в’їзд в Єрусалим у неділю, очищення храму в понеділок, гарячі диспути зі священниками у вівторок), середа була неначе штиль після шаленого шторму. Євангелісти практично нічого не згадують про діяльність Ісуса в середу. Очевидно, в цей день Він відпочивав в Віфанії з друзями. А, можливо, й далі навчав в Єрусалимі. Проте цього дня священники вирішили Його не займати й не вступали з Ним в жодні суперечки.

В цей день первосвященник Кайяфа зібрав священників та фарисеїв у своїй приватній садибі, щоб обговорити план вбивства Ісуса, однак ще не всі пазли стали на своє місце. Вони не хотіли поспішати, оскільки боялися за реакцію людей, які йшли за Ісусом. Цього року на свято зібралося понад 2 млн паломників, тому заворушень під час Песаху ніхто не хотів. Отож, вони вирішили почекати до закінчення свята, коли трапиться більш слушна нагода реалізувати свої злі наміри (Матв.26:2-5). Коли вони вже майже готові були розійтися, раптом двері відчинилися і в кімнату ввійшов якийсь незнайомець. Він обвів всіх присутніх своїм поглядом, а потім подивився на первосвященника. Було помітно, що він нервував, але намагався цього не видавати.

В цю мить в голові Юди Іскаріота вирували й шаленіли різні думки. «Чому ти тут, Юда?», «Невже ти дійсно це зробиш?», «Так, треба з цим покінчити!». Юда згадав подію, яка відбулася декілька днів тому в Віфанії у будинку Симона прокаженого. Вони зібралися на святкову вечерю разом з Марфою, Марією та Лазарем, щоб порадіти воскресінню останнього. Раптом відбулося щось несподіване, Марія, сестра Марфи (Івана 12:3) взяла алебастрову посудину, розбила її й дорогоцінним нардовим миром намастила голову і ноги Ісуса. Щобільше, вона своїм волоссям витирала Йому ноги. «Подумати тільки, цілий літр мира вилито просто на ноги, яке марнотратство. Це ж, напевно, вартує понад 300 динаріїв, а за ці гроші можна було б жити цілий рік», − саме так подумав Юда, але сказав зовсім інше: «Ці ж гроші можна було роздати бідним!». Насправді Юда думав не про бідних, а журився, що втратив можливість отримати солідну суму грошей за продане миро. Будучи скарбником в команді Ісуса, Юда «нагрів місце» і мав можливість регулярно брати собі частину пожертвувань зі скриньки (Івана 12:6). Ісус його ніколи не перевіряв, не вимагав звітів, здавалося, що Ісуса взагалі не цікавили гроші.

«Цікаво, чому саме мене Він поставив відповідальним за скриньку з грошима? Він міг би вибрати Натанаїла, істинного ізраїльтянина, в якому немає лукавства (Івана 1:47), або Івана, Свого улюбленого учня (Івана 21:20), або зрештою митника Левія, в нього ж є досвід у сфері фінансів (Луки 5:27). Хоч би що там було, раз Він мене назначив відповідальним за фінанси, то я мушу сказати Йому про це марнотратство з боку Марії».

Ісус не поділяв думок Юди, тому різко відповів: «не чіпай її». Далі Вчитель знову щось почав говорити про Свою смерть і про те, що Він не завжди з ними буде. «Як же мені обридла ця Його надмірна духовність. А тепер Він ще й почав чомусь говорити про Свою смерть. Я більше цього не можу терпіти! Треба змусити Ісуса виступити проти релігійної еліти і якщо все вийде, якщо Ісус стане царем, а Він це легко може зробити, то я матиму хорошеньке місце біля Нього і Його царської скарбниці. А якщо ні? А якщо Він дійсно надумав померти? Тоді принаймні можна хоча б трішки на Ньому заробити, віддавши Його в руки священників».

Юда на якусь мить закрив очі, і на пам’ять прийшов вчорашній проникливий погляд Ісуса, Його руку на своєму плечі. «Невже Він здогадується?…». Але відкинувши сумніви Юда сказав до всіх присутніх: «Що хочете дати мені, і я вам Його видам?» (Матвія 26:15). Кайяфа посміхнувся. «Я точно на правильному шляху і чиню волю Божу, адже Саме Провидіння послало потрібну людину в потрібний час», − подумав він. Ісус дійсно був виданий Провидінням Божим, але зовсім через іншу причину і для іншої цілі (Дії 2:23-24). Однак первосвященник цього не розумів і не міг розуміти. Він бачив лише те, що перед ним відкривається вікно можливості втілення своїх задумів по усуненню конкурента і збереженню влади. Таким чином у священників з’явився свій шпигун серед близького оточення Ісуса, який незабаром приведе їх до Нього, як тільки трапиться зручна нагода. Раптом всі пазли склалися. «От тільки одного не розумію, − подумав Кайяфа. – Напевно дуже вже допік Вчитель своєму учню раз той погодився зрадити Його лише за 30 срібних монет. Це ж ціна за життя раба (Вихід 21:32)».

Читайте також:

Цього дня, непомітно для всіх, зло робило свою темну роботу, задумуючи смерть невинної людини. Коли до зовнішніх ворогів Ісуса долучився і внутрішній, склалися всі пазли найбільшого гріха в історії людства – вбивство Божого Сина.

Сьогодні зло причаїлося в тіні і вичікувало моменту, щоб завдати підступного удару в спину Учителя з Галілеї. Якби Ісус не був Богом, то навіть і не знав би, що саме сьогодні початок останнього акту цієї трагедії. Проте напередодні Він сказав Своїм учням: «…через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття» (Матвія 26:2). Щобільше, Він навіть знав Свого зрадника, якого і викриє завтра на Таємній Вечері.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button