Актуальне

Що таке освіта «без дискримінації» або як нам намагаються промити мізки?

Анна Турчинова: “Вважаю за необхідне попередити наших громадян про ризики і загрози, які несе так звана «освіта без дискримінації»”.

Нещодавно я мала розмову з редактором одного з видавництв, що створює навчально-методичну літературу для закладів загальної середньої освіти, яка навчалася в жовтні цього року за програмою «Освіта без дискримінації». З об’єктивних причин ця жінка не може назвати свої прізвище та ім’я, але вона розповіла і надіслала мені матеріали тренінгової програми, які призначені для видавництв і авторських колективів щодо створення недискримінаційного освітнього контенту. Прослухавши запис тренінгових занять на диктофоні та ознайомившись з відповідними матеріалами, я була обурена тим, що відбувається в галузі підручникотворення. Вважаю за необхідне попередити наших громадян про ризики і загрози, які несе так звана «освіта без дискримінації». Отже, пропоную наш діалог.

Як Ви потрапили на цей тренінг, і взагалі, що це за захід такий?

На сайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» (ІМЗО) МОН України було повідомлення про те, що 12-14 жовтня 2019 року буде проводитися тренінгова програма для видавництв і авторських колективів «Створюємо недискримінаційний освітній контент». У листах МОН для потенційних учасників конкурсних відборів підручників йдеться про здійснення антидискримінаційної експертизи підручників, що видаються за державний кошт.

На сайті ІМЗО було зазначено, що оплата проїзду, харчування та проживання учасників тренінгу протягом трьох днів буде здійснюватися за рахунок приймаючої сторони.

Вибачте, відразу виникає запитання: хто саме оплачує все це і скільки присутніх авторів підручників та редакторів видавництв було на тренінгу «Освіта без дискримінації»?

Нас було близько 40 осіб — автори підручників, редактори та художники з різних видавництв. Організаторами цього проєкту були: ГО «Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА», ГО «ЕdКемпУкраїна», Представництво Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, але все це здійснюється за сприяння МОН.

Ми проживали та харчувалися в хорошому готелі, нам усім компенсували витрати за проїзд до Харкова і назад. Щоправда, дивно те, що тренінгове навчання чомусь проводилося не в академічній установі (школі або ЗВО), а в будинку, на першому поверсі, де розташовано чи то кафе, чи то нічний клуб із широким асортиментом алкоголю. Один день тренінгове навчання відбувалося в Музеї гендерної та жіночої історії, де під час екскурсії Тетяна Дрожжина нам повідомила про те, що музей фінансувався феміністками з Іспанії, а тепер фінансується власними зусиллями та країнами ЕС. Нас здивували кілька експонатів, де чоловіків представляли в дуже негативному образі, як алкоголіків та вид, що вимирає. Невже працівники Музею гендерної та жіночої історії не розуміють, що жінка — це НЕ самостійний біологічний вид, що і чоловік, і жінка належать до ОДНОГО біологічного виду Homo Sapiens. І коли вимруть усі чоловіки, то це означає, що не стане і жінок. Це пряма дискримінація чоловіків. Не вірите? Оцініть ці зображення самостійно, які ми знайшли в соціальних мережах про цей музей.

освіта без дискримінації
освіта без дискримінації

Було ніяково спостерігати Олену Масалітіну, яка нині є радницею міністра освіти і науки України, віце-головою Ради ГО «ЕdКемп Україна», співкоординатором Робочої групи з питань політики гендерної рівності та протидії дискримінації у сфері освіти МОН, прийшла проводити навчальні тренінги з таким написом на футболці: «Сама собі олігархиня». Мабуть, не розуміє, що перед авторами підручників та представниками видавництв, власне академічною спільнотою, читати лекції в такому вигляді, м’яко кажучи, непристойно для вихованої та культурної людини. На мою думку, це дуже нескромна пропаганда своєї особи та проєкту «Освіта без дискримінації». Чи не так?

освіта без дискримінації

А чому ж присутні, які належать до академічної еліти України, не зробили зауваження пані Масалітіній за неоднозначний напис на її одязі? Хіба Вам не гидко на це дивитися? Чи це просто відповідає дійсності?

Не можу відповісти за всіх на це запитання. Але можу стверджувати, що ці тренінги мають відверто маніпуляційний характер. Зокрема, чому ми маємо навчатися в ГО «КРОНА» на їхній території, а не в Державній науковій установі ІМЗО, що належить МОН України. І тут далеко не в децентралізації причина, як нам повідомила Олена Масалітіна. Чи в МОН у Києві вона наважиться ходити з написом «Сама собі олігархиня»?

Хочу наглосити, що ГО «Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА» фінансується німецьким Фондом імені Гайнріха Бьолля. В Україні його представництво реалізує зокрема й таку програму, як гендерна демократія, права жінок, права ЛГБТ: популяризація дискусії про гендерні питання в суспільному дискурсі, підтримка вивчення гендерних питань в освітньому середовищі, підтримка феміністичного руху, просування видимості ЛГБТ-питань. Основні досягнення програми: запровадження антидискримінаційної експертизи шкільних підручників на національному рівні, підвищення гендерної обізнаності освітянської спільноти, актуалізація гендерних питань, зокрема питання ЛГБТ у суспільному дискурсі. Але останні три роки антидискримінаційну експертизу навчально-методичної літератури оплачуємо ми, платники податків. Ця сума становить 800 грн за один підручник. У мене виникає цілком природне запитання: Чому німецька ГРОМАДСЬКА (неурядова) організація має такий потужний вплив на ДЕРЖАВНУ освіту в Україні?

Всі фото з сайту ГО «Гендерний інформаційно-аналітичного центру «КРОНА»

Хто проводив тренінгові заняття «Освіта без дискримінації» для видавництв і авторів підручників?

Це члени Робочої групи з питань гендерної рівності та протидії дискримінації в освіті МОН України, а саме Марущенко Олег, Масалітіна (Малахова) Олена, Дрожжина Тетяна. Серед присутніх були їхні тренери: Какадій Валентина та Савельєва Анна.

Чи були запитання до змісту цих тренінгів у присутніх?

Дійсно, було немало запитань від учасників тренінгу. Я під час тренінгу весь час думала про те, на яку країну ми працюємо.

Що Ви маєте на увазі?

Розумієте, коли йшлося про недискримінацію за національною ознакою, то нам тренери пояснили, що недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у вишиванках), бо це є дискримінацією по відношенню до інших національностей, які проживають в Україні. Особливо це стосується обкладинки підручників.

Вибачте, а хіба це не дискримінація українців? Тобто, українцям не рекомендують зображати своїх власних дітей у національному костюмі, і навіть, не дивлячись на те, що в Україні є День вишиванки, свої народні символи? То, може, тоді й українською мовою не треба говорити, бо раптом це когось може дискримінувати?

Дуже занепокоїли категоричні висловлювання Олега Марущенка, директора ГІАЦ «КРОНА», щодо проблеми низької народжуваності в Україні. У фахових наукових виданнях наголошується, що в Україні на 100 померлих 58 новонароджених. Згідно зі статистичними даними, у 2018 році народжуваність в Україні впала на 7 % у порівнянні з минулим роком.

Олег Марущенко, кандидат соціологічних наук, директор, експерт і тренер ГІАЦ «КРОНА», редактор гендерного журналу «Я», доцент кафедри філософії Харківського національного медичного університету безапеляційно нам повідомив, що проблема низької народжуваності в Україні дуже перебільшена, Україна займає тільки 139 місце у світі за цими показниками. А багато європейських країн мають ще нижчі показники народжуваності ніж в Україні. Наприклад, Німеччина займає 140 місце за народжуваністю, а перші місця за цим показником займають країни Африки та Азії. Чого ж нам рівнятися на економічно відсталі країни? Олег Марущенко наголосив, що ГО «КРОНА» співпрацює з Представництвом Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Хіба може науковець робити такі заяви? У фахових наукових виданнях учені зазначають, що демографічна ситуація є одним із важливих чинників національної безпеки України. Економічні та демографічні процеси взаємозалежні, тому, пов’язані з ними явища мають великий вплив на економічне становище країни. Населення країни  це основа, завдяки якій здійснюється суспільне відтворення. Трудовий потенціал країни, а отже і величина національного доходу залежить від зміни показників демографічних характеристик населення. Демографічна ситуація в Україні погіршується протягом останніх десятиліть. Демографи відзначають поширення явища депопуляції населення. Чисельність населення скорочується з кожним роком. А чому б у цій ситуації і не порівнятись з високими показниками народжуваності в інших країнах? Принаймні, їм не загрожує вимирання нації. До речі, минулого року Ольга Богомолець мені сказала, що за останніми підрахунками, якщо українці будуть вимирати так, як це відбувається зараз, то Україні залишилось існувати всього 108 років. Після цього на нашій землі можуть жити інші народи.

А з чого тоді в майбутньому буде наповнюватися пенсійний фонд України, оплачувати лікарняні, декретні відпустки? Ви його про це не запитали?

Складається враження, що хто платить, той і замовляє музику. Є добрячі «перекоси» у боротьбі з “гендерними стереотипами” у підручниках.

Голова ГО «КРОНА», Олег Марущенко, продемонстрував малюнок з підручника для початкової школи, на якому зображено дівчинку з букетом листя у руках, а в хлопчика його не було. Він безапеляційно заявив, що такого в підручниках не повинно бути, оскільки це — гендерний стереотип.

Тобто, коли, наприклад, чоловік зіткнувшись з жінкою у дверях, має пропустити її або подати їй руку чи взяти з рук важку сумку, це теж буде гендерними стереотипами? Тоді виходить, що в нашому суспільстві необхідно відмовитися від подібних «гендерних стереотипів», аргументовано їх зруйнувати та показати всю їхню абсурдність. У мене виникає цілком природнє запитання, хто дав право цим людям (Олені Масалітіній, Олегу Марущенко та іншим антидискримінаційним експертам) нищити та топтати нашу культуру? Може було громадське обговорення або науковий дискурс щодо необхідності ліквідації певних культурних норм? У мене складається враження, що слово «стереотип» вже набуло виключно негативного забарвлення. До цього поняття намагаються втиснути все: традиції, культуру, ставлення до жінки та чоловіка, культуру відносин між батьками і дітьми, повагу до дорослих, батьків, вчителів, і при цьому безапеляційно заявляти, що все погане і треба від нього відмовитися. Тобто, жінок у підручниках треба зображати, як у радянські часи? Марксизм та комунізм повертаємо назад в Україну…

Ще більше обурюють наступні твердження тренерів про те, що «насправді, не біологічна стать створює відмінності, а культура. Статеві відмінності, звичайно, існують (наприклад, гормональна структура, морфологічні ознаки), але їхня значущість дуже і дуже перебільшена». Серед присутніх на навчанні були фахівці з біологічною освітою, які одразу поставили ряд запитань, нагадавши лектору про генетичну, анатомічну, фізіологічну стать людини, роль гормону тестостерону…

Серед них були автори підручників з біології, зокрема Р. Шаламов, кандидат біологічних наук, Заслужений вчитель України, а також біолог М. Каліберда, З. Хитра, кандидат педагогічних наук, біолог. Вони не мовчали, ставили запитання тренерам.

Було смішно, коли соціолог Олег Марущенко заявив присутнім, що три дні кожного місяця у чоловіка такий самий склад гормонів, як у жінки… Біологи відразу запитали у нього про ці «дні», але пан Марущенко вдавав, що це не треба пояснювати і проігнорував їх. Він кілька разів пояснював, що працює в Харківському національному медичному університеті. Ось така вам гендерночутлива підготовка студентів-медиків…

Це абсолютно необґрунтована відповідь, яка суперечить здоровому глузду. Про яку академічну доброчесність цих людей можна говорити? А кому давали на наукову експертизу матеріали тренінгової програми для видавництв і авторських колективів «Створюємо недискримінаційний освітній контент»? Ви знаєте, мене більш за все дивує те, що ті, хто так вболівають за подолання так званих гендерних стереотипів, самі ніколи не підуть працювати у важких фізичних умовах. Я народилася і виросла у місті-мільйоннику Дніпрі. Місто металургів, машинобудівників. Там так багато важких підприємств, що навіть Міністерство чорної металургії під час СРСР знаходилось не у Києві, а у нас, у Дніпрі. І я бачила, скільки жінок працювало на цих підприємствах. Я бачила, наскільки це була виснажлива праця, як жінки мріяли піти на пенсію, і як вони виглядали, якими змореними вони були.

Ці антидискримінаційні тренери абсолютно не мають уявлення про те, що таке нічні зміни, робота на металургійному або машинобудівному заводі, як виглядає справжній цех. А скільки людей передчасно померло, в тому числі й жінок, через важкі умови праці. Тому, коли та ж пані Катерина Левченко або Олена Масалітіна розказують, що вони пишаються тим, що завдяки їм скасували перелік професій, де була заборона на використання жіночої праці на важких та шкідливих роботах, то зараз керівник заводу може відправити туди жінку, просто поставивши її у відповідні умови. Я розумію, що ані вони, ані їх доньки, жоден з цих тренерів, які так відповідально відробляють ґрантові гроші, шукаючи чорну кішку гендерної нерівності там, де її просто не існує, ніколи не підуть працювати на завод або у металургійний цех. Це звичайнісіньке лицемірство і брехня.

Може, такі зображення жінок варто додати до підручників для досягнення справжньої гендерної рівності?

Крім того, пані Олена Масалітіна неодноразово наголошувала, що тільки релігійні організації чинять опір ґендерній рівності в нашій країні. Але це не зовсім так. Багато наших громадян, які не є членами релігійних організацій, не поділяють «цінності» тренерів з антидискримінаційної експертизи, про що свідчать, зокрема, і коментарі у соціальних мережах. А от друковані матеріали і сайт ГО «Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА» відображають негативне ставлення їхніх творців до церкви та релігії.

Олена Масалітіна жалілася, що їм не рекомендовано зображати одностатеві пари у підручниках через те, що на них тиснуть релігійні організації. А ще ми почули негативну відповідь Олени Масалітіної на запитання щодо того, чи доцільно називати українську мову «солов’їною».

Автори підручників кілька разів висловлювалися щодо необхідності розміщення матеріалів та рекомендацій з антидискримінаційної експертизи підручників на сайті МОН чи то Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України, щоб вони були доступними для громадськості.

На це Тетяна Дрожжина заявила учасникам тренінгу, що раніше вони виставили, і це призвело до обурення громадськості. Отже, з її слів виходить, що треба приховати від громадськості ці горе-рекомендації, щоб ніхто і не знав цієї кухні. Так значно легше маніпулювати авторами підручників та видавництвами. Але це суперечить принципам демократії та має всі ознаки тоталітарного гендерного культу, що оплачується коштами українських платників податків.

Цілком очевидно, що деякі (не всі) рекомендації андидискримінаційної експертизи підручників несуть в собі ідеї, спрямовані на руйнування традиційних культурно-моральних основ нашого суспільства і суперечать ст. 29 «Конвенції про права дитини», яка підтверджує її право на виховання в дусі традицій свого народу.

Хочу ще раз наголосити, що переважна більшість підручників для закладів загальної середньої освіти друкуються за гроші батьків, які є платниками податків. А відтак, вони мають право знати чому навчають їхніх дітей у школі та вимагати зняття грифів з підручників, які несуть загрозу для їхніх дітей.

  1. S. В жодній країні світу антидискримінаційної експертизи підручників не існує.

Анна Турчинова

Джерело: censor.net.ua

[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button