Блог Себастьяна Тегзи

Спасіння від вузьколобості, або інтелектуальний снобізм

Я схиляюся перед щирою і смиренною вірою простих людей, і терпіти не можу інтелектуальний снобізм та зарозумілість. Для мене більшою радістю є спілкування із неграмотним селянином, який любить Господа, ніж з академіком, який не знає Бога. Від благочестивого селянина я можу навчитися більше, ніж від духовно мертвого теолога. Але в жодному разі я не вважаю неуцтво саме собою за велику духовність.
Релігійне невігластво мене відштовхує не менше ніж вчена зарозумілість. Переконуюся раз у раз, що від вузьколобості та мракобісся слід триматися на відстані. На мою думку, антиінтелектуалізм – це прояв тої самої гордості, що й інтелектуальний снобізм. Небажання бачити, що відбувається за межами твого маленького світу, невміння вчитися і розширювати свій кругозір, нездатність чути протилежну точку зору – це далеко не та чеснота, якою повинен відзначатися християнин. Так мені здається. І я цілком погоджуюсь із Вільямом Темплом, який слушно відмітив: «Якщо наше уявлення про Бога хибне, то чим побожнішими ми стаємо, тим небезпечнішими виявляємось для себе і для оточуючих».
До речі, невігластво – це моральна проблема, а не інтелектуальна. Одна справа, коли людина немає достатніх здібностей та можливостей для навчання, але мислить про себе «скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному» (Рим.12:3), а зовсім інше, коли людина отримала якусь духовну грамоту і одразу робиться знавцем у всьому, хоча світу Божого далі свого болота вона не бачить. Все це приводить до сектантства і викривленої релігійності. А це вже річ серйозна і далеко не невинна, адже «релігійна патологія – найбільш небезпечне захворювання людської свідомості». (Йозеф Ратцінгер) З цього народжуються негативні стереотипи, чорні легенди і покалічені душі. «Невіруючі – це дрова для пекла», «католики – це ті, хто катують», «папа римський – антихрист», «баптисти – це сектанти, які змивають хрест у річці», «п’ятидесятники – біснуваті», «Кальвін – кровожерний, Лютер – одержимий» – всі ці міфи це плід злої і хворої релігійної свідомості, незалежно до якого табору людина належить. І хоча Писання вчить нас бути безсторонніми і судити праведним судом, та ми і далі встановлюємо німби для своїх, а чужим малюємо роги.

Все це докорінно суперечить навчанню Христа, який критику обертав насамперед на своїх, а не на чужих. Розмова із самарянкою всупереч існуючим традиціям, притча про милосердного самарянина на фоні святенництва єврейського священика і левіта, похвала римського сотника, великої віри якого Христос не знайшов у цілому Ізраїлі – все це революційні заяви і погляд за межі забору, який відділяв Ізраїль від інших народів. Євангеліє несумісне із релігійним невіглаством і конфесійною вузьколобістю. Євангеліє розламало мур юдейського святенництва і мракобісся. І воно робить так і сьогодні, і робитиме завжди. Конфесії, які закупорюються в собі, стають затхлим болотом. Тому так важливо розуміти, що вірність євангельському ісповіданню не виключає людяності та діалогу. «Спасіння від юдеїв» – каже Христос самарянці, але при цьому розмовляє з нею всупереч усім існуючим табу. Євангеліє проганяє страх і робить можливим зустріч.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button