Варто замислитись

Страх, якого не вистачає

Страхів у житті людей дуже багато, щоб можна було з ними впоратися – раціоналізувати, управляти, вигнати геть взагалі. Але є страх, якого нам не вистачає. Він звільняє від інших страхів, спасає від небезпек, оберігає від спокус. Це Страх Божий.
«Страх Божий!» – так говорили, коли траплялося щось страшне і дивне. Чому тепер рідко так говорять? Бо страшне і дивне стало нормою. А Богобоязливість – рідкістю.
На так давно на телеканалах можна було бачити рекламний ролик, у якому «видатний юрист» говорив студентам юридичної академії: «Ви юристи. Ви і є справедливість». Стає страшно від того, як підло, безстрашно людей вводять в оману. Юристи служать юстиції, але вони самі не є юстицією. Юристи знаходяться, як і всі, під законом, і це має допомагати людям, а не бути приводом до маніпуляцій законом.
Цей приклад свідчить про те, що люди втратили страх перед вищою справедливістю. Вони не бояться народу, бо звикли нахабно говорити від його імені. Вони не бояться церкви, бо увійшли в церкву і зробили її частиною своєї безбожної системи. Вони не бояться суду, бо там сидять їхні судді. Вони не бояться докорів Біблії, бо недоліки, про які вона говорить, вони бачать у інших, а не у собі. Страшно, коли легко і професійно брешуть, і то так, що самі починають вірити, ніби знають істину і її представляють.
У радянському суспільстві законність підтримувалася каральною системою і страхом бути покараним. Щось подібне побутує і в народному християнстві – страх пекельних мук змушує «вірити в Бога».
Страх Божий – не страх покарання, але побоювання порушити вищий закон. Страх Божий – це відчуття вищої справедливості, визнання своєї підзвітності Богу. Біблійний Йосип каже братам: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?» (Бут.50:19). Страх Божий зберігає його в спокусах владою, могутністю і славою. Він міг би стратити тих, хто його образили без суду і слідства, але ліпше цього не робити, краще простити. Не все дозволено, навіть, якщо все можливо. Є Бог, який знає, як я використовую свою силу і своє право, свої гроші і свої здібності.
Біблійна концепція страху Божого не має нічого спільного зі страхом собаки, яку тримають на ланцюгу і постійно погрожують палицею за найменший проступок.
У Божому страху діє не природний інстинкт виживання, а вища духовна здатність організовувати своє життя у відповідності з Божими правилами. Страх порушити своє призначення, зрадити покликанню, образити Бога пов’язаний з унікальністю людини у світі як вільної, але присвяченої Богу, покликаної Ним. Такий страх перед Богом приймає форму благоговіння, де є священний трепет перед Богом, розуміння Бога як добра і особистісно окреслене відчуття любові.
Люди перестали боятися чортів і пекельних сковорідок, а переставши боятися, перестали ходити в церкву, яка будувала своє вчення на примітивному залякуванні.
Цікаво, що у латинській Біблії «страх Божий» – страх завдати болю, образити, втратити. Втратити Бога і ти самим втратити себе страшніше за будь-які муки.
Бог не лякає нас, не принижує нашу гідність, не здобуває нас ціною страху. Він спасає нас від рабського страху, повертає до Себе. Він примирює нас із законом, викупляє нашу провину, відновлює правосуддя і нашу невинність. У Бозі ми виправдані судом вищої інстанції, переступів, провини і страху більше немає.
Страх Божий – те, що тримає мене в рамках Божого Закону. Це страх, який утримує від зла: «Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!» (Пр.8:13).
Страх Божий звільняє від усяких інших страхів. В дитинстві я тайкома прочитав щоденник одного священнослужителя, якого поважав і вважав наставником. Там було описано одну історію з його життя, коли вночі він на порожній вулиці почув попереду шум боротьби і крики про допомогу. Страх повернув його тіло назад і змусив ватяні ноги бігти. Страх Божий зупинив його і повернув мужність іти на допомогу іншій людині всупереч страху, інстинкту самозбереження. Я кілька днів ходив під враженням прочитаного, примірював на себе описану ситуацію і майже відчував ці два страхи – тваринний страх за себе і страх поступити наперекір сумлінню, звільняючий і надихаючий Божий страх.
Ми живемо у кінці часів, коли аргументи вже не працюють. Розбещена і самовпевнена людина живе в полоні ілюзій «миру і безпеки», безстрашно йде до кінця.
Лише Божий страх, вбудоване в людину благоговіння, священний трепет перед Богом здатні отверезити на краю прірви, напередодні Божого суду.
Божа велич стане очевидною на тлі Його суду. Падіння видимого порядку, руїни міст, мори сколихнуть людину. В цьому жаху буде дано останній шанс на покаяння, шанс схилитися перед Богом, або в нерозкаяності зробити своє серце ще жорстокішим.
Дорогий читачу, зупинися вчасно. Відчуття Божого страху – попередження, як червоне світло, стоп-сигнал небезпеки. Не йди на червоне світло, утримай свою ногу, руку, слово, погляд.
Запитуй себе, чи не розсварить твій вибір тебе з твоїм сумлінням і Богом. Дорожи стосунками з Ним, не дозволяй чужому впливу чи власній примсі їх зруйнувати.
Сповідуй Ісуса Христа Господом, у тому числі і тоді, коли нема сили на вольовий вчинок. Називай все своїми іменами. В цьому вже є позиція, вже є вибір. Називати Ісуса Господом означає визнати, що все життя – під Його владою. Це відразу відкриває двері для Божого захисту.
Не думай, як тобі впоратися з багатьма страхами, шукай Божого страху, який від них спасає, шукай Бога. Там, де є богобоязливість, присутній Бог, доступні Його мудрість і допомога. Це те, чого нам не вистачає. Це те, що варто оберігати.

Михайло Черенков

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button