Відновлення Образу
У Христі ми бачимо повноцінні відносини взаємної приналежності, як Сина з Отцем, так і Перворідного з решту дітьми, які отримали в Ньому Усиновлення:
«Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу» (Від Івана 17: 1-5,21,22, 24).
Виконання волі Отця – сутність земного служіння втіленого Сина:
- «Не Моя воля, а Твоя нехай станеться» (Від Луки 22:42).
- «Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене” (Івана 4:34).
- «Не шукаю бо волі Своєї, але волі, Хто послав Мене” (Івана 5:30).
- «Я з неба зійшов не для того, щоб творити волю Мою, але волю, Хто послав Мене” (Івана 6:38).
У Христі через повноту любові до Отця явлений і Божий зразок виконання другої з двох найвищих заповідей: «Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу І будеш любити ближнього твого, як самого себе. Я Господь»(Левіт 19:18). Протягом усього Свого земного служіння Ісус демонстрував і турботу про втрачених овець Ізраїлю (Від Матвія 9:36; 10: 6), і співчуття до хворих (Від Марка 1:41), і співчуття до скорботних (Від Луки 7:13), і терпіння, і заклик до переможених, і інші прояви любові до ближнього.
Нарешті, саме у Христі проявилася у всій повноті сутність Божого образу в людині як видимого уявлення чогось невидимого: «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!»(1 Тимофія 3:16).
На Халкидонському соборі 451-го року єдина соборна апостольська Церква затвердила сповідання віри в «Сина, Господа нашого Ісуса Христа, досконалого в божестві і досконалого в людстві, істинно Бога й істинно людини, … єдиносущного з Отцем у божестві і того ж єдиносущного нам по людству, … єдинородного, у двох єствах нероздільно, незмінно, нероздільно, нерозлучно пізнаваного».
Біблія при цьому вчить, що Христос «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людини; і подобою ставши як людина» (Филип’ян 2: 7). Він відсторонився від Своєї Божественної природи, повністю підпорядкувавши Себе Отцеві:
- «Моя наука – не Моя, а Того, Хто послав Мене” (Івана 7:16).
- «Я говорив не від Себе; послав Мене Отець, Він дав Мені заповідь, що сказати і що говорити »(Від Івана 12:49).
- «Коли принесете Сина, тоді зрозумієте, що це Я і що нічого не роблю від Себе, але як навчив Мене Отець
- Мій, так і говорю» (Від Івана 8:28).
- «Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі »(Від Івана 14:11).
Як результат цього послуху, Батько діяв через Сина, наділяючи Ісуса особливими дарами Святого Духа:
– вчити (Від Марка 1: 22,27; Мт 7:29),
– панувати над природою (Від Матвія 8:27),
– виявляти владу над нечистими духами (Від Марка 1: 23-26),
– зцілювати (Від Івана 9: 32-33),
– воскрешати мертвих (Від Марка 5: 41-42; Лк 7: 12-15; Від Іоанна 11: 39-44)
– проникати в глибини сердець (Від Іоанна 4: 29,39),
– прощати гріхи (Від Матвія 9: 6-9; Від Марка 2: 10-12; Лк 5: 24-26),
– радикально міняти життя людей (Від Матвія 9: 9; Від Луки 19: 5-8).
У Христі нам пропонується не просто життя, а життя з надлишком. Навіщо цей надлишок потрібен? Щоб безоплатно ділитися ним з іншими так само, як це робить Христос. Нове життя у Христі стає нашою співучастю в Його синівстві. Основою цьому житті стають відносини Христової любові до Бога і до людини. Джерелом же цих відносин служить уподібнення Христу в смиренному підпорядкуванні Тому, Хто послав Його.
У Христі Сам Творець увійшов у Своє творіння. Втілений Син, зміцнюваний Святим Духом, як би служив Тілом Отця, виконуючи Його волю. І тепер, коли Він сів по правиці Отця, на Церкву покладається роль Його тіла, наділеного силою Святого Духа. А тому, бути Тілом Христовим – значить виконувати Синівське служіння Отця під проводом Святого Духа. В цьому і полягає призначення Божого народу – викупленого нового людства, сім’ї Другого Адама.
[sc name=”obraz-podoba” ] [sc name=”futerblock” ]