Поезія

Воскресіння

Спадають теплі небеса
Землі на груди щедрим світлом…
Вже Україна воскреса
Вишневим цвітом
Країна тихої журби
І дивовижного терпіння,
Де люди й досі, як раби, –
В них страх прозріння.
А душі стоплені щодня
Не радість ждуть чомусь, – поразки,
Їх власна тінь наздоганя,
Зриває маски.
Вже годі, годі жити нам,
Отак, беззахисно, як подих…
Йде Воскресіння, йде весна –
Прокинсь народе!
Ген бачиш – стежка, наче сніг,
Уся покрита білим рястом,
Іди по ній, спокутуй гріх,
Зустрінеш щастя.

Сергій Рачинець

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button