Християнська доктрина піднесла людську душу, поставивши раба, пана, простолюдина і дворянина на один метафізичний фундамент, позначивши їх як рівних перед Богом і законом.
Вона наполягала, що навіть король – лише один з багатьох. Попри всі обмеження, розвиток такої доктрини не давав королю, аристократу і багатому купцю морально панувати над простолюдином.
Християнство чітко сформулювало дивовижне твердження, згідно з яким навіть нижча особистість має права, справжні права. І суверен, і держава морально зобов’язані на фундаментальному рівні ці права визнати. Християнство відкрито висунуло і ще більш незрозумілу ідею, що володіння людиною руйнує рабовласника в тій же мірі або навіть більшою, ніж раба (раніше рабовласництво вважалося ознакою переваги й благородства).
Ми навіть не можемо зрозуміти, наскільки важко осягнути цю ідею. Ми забуваємо, що протягом всієї людської історії очевидним було протилежне. Ми думаємо, що це бажання поневолити й панувати вимагає пояснення. Між іншим, воно знову повертається.
Читайте також:
Не можна сказати, що у християнства не було своїх проблем. Але буде справедливо відзначити, що це такі проблеми, які виникають, тільки коли в корені інший набір більш серйозних проблем вже вирішено.
Автор: Джордан Пітерсон, канадський клінічний психолог і професор психології в Університеті Торонто
Джерело: Протестант
