Моя історія

З пам’яті про трагедію в Чорнобилі…

26 квітня 2021 року – 35 річниця з дня трагедії в Чорнобилі.

Згадую 26 квітня, 1986 рік. Місто Київ. Ми − молодята. Знімали в оренду одну кімнату в приватному будинку в однієї віруючої бабусі, яка мешкала у Святошино. Другий поверх вона здавала двом незаміжнім дівчатам. Одна з них, Галя, працювала на Чорнобильській атомній електростанції. Це була неділя. Ми з чоловіком повернулися додому близько 11:00 години вечора. Співанка молодіжного хору закінчилася о 10:00 вечора. Приблизно одну годину на метро доїхати додому з Подолу на Святошино. Нас зустріла старенька-господиня і перша повідомила про цю жахливу трагедію.

– Сьогодні стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції, – сказала вона. − Галя сьогодні не працювала на зміні. У неї був вихідний.

Обмовившись короткими фразами, охами і ахами, втомлені за цілий день на служіннях, ми пішли «спокійно» відпочивати. Чесно кажучи, ця новина мене не зачепила в той момент. Я ще не знала світового масштабу цієї трагедії, принаймні, до наступного ранку і до наступних років. Так, і хто тоді знав?

У понеділок вранці, я поїхала на роботу на Київський шовковий комбінат. Моя супервайзерша, родом з Прип’яті, з самого ранку обурювалася, що в неділю її не пустили в Прип’ять садити картоплю.

– Ну, подумаєш пожежа сталася на станції. Паніку підняли. Дороги поперекривали. В Прип’ять не пускають. Нічого там страшного не сталося, – незадоволено, бурчала вона.

Весь день всі так і говорили, про вибух в Чорнобилі. Перші дні після цього вибуху сильний вітер дув на Білорусію. На початку травня був сильний вітер в бік Києва. Чорнобиль розташований приблизно в 100 км або 60 миль від Києва. Незабаром було свято – 1 травня – День Праці. Людей змусили вийти на демонстрацію.

Через тиждень після вибуху, у мене був прийом у жіночого лікаря. Ми очікували першу дитину. Приблизний термін − 15-16 тижнів вагітності. Лікар оглянула, прослухала серцебиття немовляти. Потім пошепки каже моєму чоловікові:

– Терміново відправляй свою вагітну дружину якомога далі від Чорнобиля. У Києві дуже висока радіація. Офіційно нам заборонено про це говорити. Але це дуже небезпечно для розвитку дитини. Нікому не кажіть про це. Я дам їй лікарняний лист.

Це новина змусила нас сильно турбуватися. Мені було двадцять. Здавалося, кінець світу в такій метушні.

– Виїжджати? Куди?
– До сестри, в Лабінськ, в Краснодарському краї, на Північний Кавказ.

У той же вечір, мій чоловік посадив мене на потяг Київ-Сочі. 36 годин в поїзді. Я поїхала всього на 10 днів. Більше не витримала. Повернулася до чоловіка в Київ. Там вже на всю говорили про високу радіацію. Забороняли відкривати кватирки. У будинку було жарко. Вулиці мили або тільки поливали холодною водою вранці та ввечері, щоб змити високу радіацію.

Знову я пішла до лікаря на черговий прийом. Вона мене налякала ще більше, ніж раніше. Чоловік знову посадив мене на той же поїзд Київ-Сочі і знову я поїхала до старшої сестри ще на деякий час. Наш перший син, Андрій, народився здоровенький 1 вересня 1986 року. У цьому році йому буде 33 роки.

Голос Америки продовжував вести мовлення по всьому світу про забруднення величезної території України й Білорусії високою радіацією, внаслідок Чорнобильської аварії. Віщували через 15-20 років вибух онкологічних захворювань. Мій чоловік захворів на рак мозку і пішов до Бога у 2005 році. Чи була його хвороба пов’язана безпосередньо з Чорнобильською трагедією − я не знаю. Бог знає. У Нього свій план. Не знаю, що сталося з тією сусідкою, Галиною, яка поверталася на робочу зміну в ЧАЕС після вибуху. Читала багато статей про долі багатьох людей, що стали жертвами цієї трагедії.

У 2005 році, разом з групою віруючих з церкви «Преображення» відвідували одне з Чорнобильських сіл, єдине в 30-кілометровій зоні, яке залишилися не евакуйованим чи за браком ресурсів, чи то у вигляді експерименту.

У селі залишилося жити близько 200 осіб разом з дітьми. Вони також продовжували садити і вирощувати овочі та фрукти. Зібраний урожай везли на Київські базари й там продавали людям. На виділену їм пенсію прожити неможливо, от і доводилося крутитися. Директор школи розповідала, що після вибуху, в школу привозили після зміни робочих з чорнобильської станції. Вони там жили прямо в класах. Коли пізніше заміряли радіацію, то все, що було в класах довелося викинути через високу радіацію.

Читайте також:

Сьогодні, в день пам’яті цієї жахливої ​​трагедії, хочеться сказати спасибі всім, хто брав участь у ліквідації Чорнобильської атомної електростанції. Багатьох з них вже немає в живих. Вони жертвували своїм єдиним життям, щоб врятувати мільйони інших.

Чиясь недосвідченість або дурна помилка може привести до світової трагедії. «Отже, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі» (Ефесян 5:15).

Незнання про реальну небезпеку і неможливість  її виміряти або визначити, не позбавляє жодної людини від реальної смерті. «Будьте тверезі, пильнуйте, бо противник ваш диявол ходить, як ричить лев, шукаючи, кого поглинути» (1 Петра 5: 8).

Як не можна змити радіацію звичайною холодною водою, так не можна змити гріх з людської душі. «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Івана.1: 7).

Вдячна Богу за тих, хто жертвував своїм життям заради мого блага і життя. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Івана 15:13).

ПАМ’ЯТАЄМО СУМУЄМО…

Джерело: facebook.com/tatyana.moroz

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тетяна Мороз

Адміністратор баз даних у державному фінансовому офісі, штату Нью-Йорк. Закінчила Liberty University, Lynchburg, VA з дипломом бакалавра з мультидисциплінарних наук: менеджмент інформаційних систем та релігії. Пише вірші та прозу. Волонтер місії «Служіння незрячим». Проживає у штаті Нью-Йорк.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button