Золото, ладан і миро
«Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро» (Матв. 2:10,11).
Бог не приймає служби з рук людських, немов би Він потребував чогось (Дії 17:25). Мудреці не приносять свої дари у вигляді «гуманітарної допомоги». Якби іноземці прийшли із такою собі «подачкою», це би зневажило царя.
Ці дари також не принесені у вигляді хабаря. Повторення Закону 10:17 каже, що Бог не бере хабарів.
Добре, тоді що ж означають їхні дари? Як вони можуть бути поклонінням Богу?
Дари посилюють наше прагнення самого Христа, так само, як і піст. Коли ми приносимо дар Ісусові Христові, ми кажемо: «Радість, яку я шукаю (вірш 10) – це не є радість, що я стану багатий і матиму багато речей від Тебе. Я не прийшов до Тебе за матеріальними благами, але прагну Тебе Самого. І це бажання я зараз посилюю та демонструю тим, що я віддаю речі в надії насолодитись більше Тобою, а не ними. Коли я віддаю Тобі те, чого Ти не потребуєш, а мені це може приносити насолоду, я кажу більш охоче та більш щиро: «Моїм справжнім скарбом є Ти, а не ці речі».
На мою думку, ось що значить прославити Бога дарами золота, ладану та мира.
Нехай Бог використає істину із цього уривку та пробудить у нас прагнення Самого Христа. Нехай ми від серця скажемо: «Пане Ісусе, ти є Месія, Цар Ізраїлю. Усі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою. Бог керує над усім світом, щоб бачити, як Ти прославлений. Отож, яке протистояння я би не знайшов, я із радістю віддаю Тобі усю владу та велич, і приношу Тобі свої дари для того, щоб сказати, що Ти єдиний можеш задовольнити моє серце, а не ці речі».
Джон Пайпер
[sc name=”futerblock” ]