Чи носили б апостоли маски?
Або: Що спільного між маскою, парапетом, битливою худобою і духовністю?
Недавно ЗМІ транслювали сюжет про нашого заробітчанина, який, повернувшись з закордону, привселюдно на камеру заявив, що не збирається дотримуватись самоізоляції. «Адже, – на його думку, – я молодий, а серйозно хворіють та помирають лише старі».
Як не дивно це може звучати, але такі ситуації мають безпосередній зв’язок з християнською духовністю. Дуже часто ми пов’язуємо духовність з такими речами як молитва, читання Писання, богослужіння, які дійсно є важливими інструментами духовного формування, але не самоціллю. А от любов і турбота про ближнього – це серце християнського життя.
Хотілось би звернути нашу увагу на часто занедбану сторону нашої духовності, яку можна назвати «превентивна турбота про ближнього» – коли ми дбаємо про те, як зберегти і захистити свого ближнього від можливого зла і шкоди.
Ще в Старому Завіті ми бачимо багато прикладів, де Бог закликає Свій народ проявляти превентивну турботу про ближнього. Так, збудувавши новий будинок, власник повинен був поставити на даху (які в тій культурі були плоскими і по них можна було ходити), парапет, який би запобігав випадковому падінню людини з даху (Вих.22:8). Людина, яка знала про можливу небезпеку для ближніх від своєї битливої худоби, але байдуже до цього поставилась і в результаті постраждали інші, повинна була суворо за це відповісти (Вих.21:29). Вона також несла відповідальність по закону за те, що залишила відкритою яму, проігнорувавши принципи безпеки (Вих.21:33-34). По суті це були перші Божі правила техніки безпеки.
Ми живемо в інший час, в іншій культурі, в інших обставинах, але сам принцип превентивної турботи про ближнього залишається незмінним, оскільки є одним з проявів любові до ближнього. Як він буде виражатися в наш час? Можливо саме в носінні тієї ж маски чи соціальному дистанціюванні під час пандемії для того, щоб я, як потенційний носій вірусу, не заразив іншу людину. Можливо в тому, щоб водію в певних ситуаціях на дорозі не думати: «Нічого, проскочу!», а краще пильнувати, щоб не викликати аварійної ситуації і не створити загрози для ближнього.
Моя турбота про ближнього може проявлятись в тому, чи пройду я байдуже повз відкритий каналізаційний люк (це ж не моя відповідальність) чи зроблю щось, щоб ближній не постраждав. Власники бізнесу можуть змушувати людей працювати в небезпечних і шкідливих умовах, щоб зекономити на засобах техніки безпеки і отримати високі прибутки, а потім з гордістю жертвувати на «благочинність». Можливо більшою благочинністю буде менше заробити, проте проявити піклування і захистити своїх робітників від нещасних випадків.
В нашому житті виникає багато ситуацій, де прояв превентивної турботи про ближнього є надзвичайно цінним, бо є проявом справжньої любові заради захисту здоров’я і життя іншої людини. Можливо слід розглядати такі речі не як те, що відволікає мене від важливих речей (як наприклад, зайнятись «дійсно духовними справами»), а як щось, що є насправді важливе і духовне! Адже в такі моменти я дбаю про ближнього, служу йому, навіть таким нетрадиційним способом!
Отож, чи одягнули б захисну маску апостоли? Я думаю, апостол Павло дав нам відповідь через важливий принцип в Фил. 2:4 «НЕ ПРО СВОЄ ЛИШЕ КОЖЕН ХАЙ ДБАЄ, АЛЕ І ПРО ІНШОГО» (переклад з грецької автора).
Джерело: УЄТС
[sc name=”futerblock” ]