Варто замислитись

До чого покликана і про що забуває християнська спільнота?

«The most common form of human stupidity Is forgetting what we are trying to do» (F.N.)  «Найбільш поширена форма людської глупоти – забувати, що ми прагнемо зробити» (Ф. Ніцше)
Вибачте віруючі, що цитата не з Біблії, але в цьому випадку Фрідріх Ніцше дуже чітко сформулював одну з важливих біблійних істин: ніколи не забувати до чого ми покликані – як особистість, як сім’я, як християнська спільнота. Якщо ми забуваємо своє первинне покликання як чоловік, батько, син, Боже дитя, то ми починаємо робити, як мінімум, дурості, як максимум, – жахливі своєю нелюдськістю вчинки.
Навіть досить велике християнське співтовариство в якийсь період часу в певному місці може почати робити дурниці, забувши своє первинне покликання – бути перш за все Тілом Христовим і здійснювати Його місію в цьому грішному світі, який страждає, а не стати агресивним представником тимчасової політичної сили, здійснюючи або підтримуючи її (часто свідомо) брехливі заяви.

Богословсько-історична пам’ять нерідко підводить християнську спільноту, коли вона забуває в чому суть справжньої людяності, навіть тоді, коли ми намагаємося розлюднити (дегуманізувати) ворога, або ж ворог намагається розлюднити нас. В результаті, ми втрачаємо свою ідентичність у Христі, яка руйнується вірністю політичній ідентичності, і ми втрачаємо своє покликання, яке пригнічується політичним, а не євангельським, ідеологічним метанаративом і дискурсом.
1 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що християнська етична система не може бути політичним компромісом, оскільки політика не є голосом Бога або навіть його частиною, як і політична партія не є зримою присутністю Бога в суспільстві.
2 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що, видимою присутністю Бога на Землі є виключно Церква, Тіло Христове, яке складається з сповідуючих християн, в яких живе Дух Святий, і для яких вірність Христу – первинна. Вірність ж політичній ідеології – абсолютно вторинна і знаходиться тільки в рамках євангельського вчення про Бога, людину, суспільство, навколишній світ.
3 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що там, де Євангеліє (як феномен) про Христа як Месію і Царя НЕ проголошується християнською спільнотою (і словами, і способом життя), там політика (як феномен) бере на себе месіанські зобов’язання і починає визначати суть і форму і нерідко навіть рамки Євангелія.
4 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що надії всього світу все більше і більше стають пов’язаними з політикою і пошуком виключно політичних рішень держав щодо миру та безпеки. Надія ж Церкви і сповідуючих християн пов’язана з Радісною новиною і есхатологічним сподіванням на здійснення Царства Божого як тут і зараз незримо, так і там і тоді зримо.
5 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Церква не є посередником між Богом і людиною в політичному житті суспільства. В іншому випадку вона очолює політику, претендуючи на роль Бога, а не трансформує її життя згідно етики Царства Божого, частиною якого вона сама є. Єдиним і справжнім Посередником між Богом і людиною є виключно Ісус Христос, Син Божий, істинний Бог. Церква ж – Це Тіло Христове, в якому Христос, як Посередник між Триєдиним Богом і людиною, є Глава Тіла, Його зриму присутність у світі, яка через місіональну присутність і рішення може перетворювати політичні процеси ….
6 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Радісна Звістка про примирення з Богом і перетворююча сила Духа Святого – єдиний перетворюючий інструмент Церкви: якщо перетворюється сутність людини, то перетворюється її мислення (μετανοια) і спосіб життя, перетворюється політика.
7 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Церква, перш за все, – надрасова, хоча і складається з різних рас; надетнічна, хоча і складається з представників різних етносів; надмовна, хоча і складається з носіїв різних мов; надполітична, хоча і складається з людей, які дотримуються різних політичних поглядів; до того ж вона – наддержавна.
Ми добре навчилися і пам’ятаємо, що таке бути неполітичним, або ж вельми аполітичним (не вірю, що такі існують в природі). І, здається, все більше і більше забуваємо, що ж означає бути людяним.

«Бути людяним – це значить перебувати в належних відносинах з Богом, з іншими людьми й зі світом. Гріх спотворив і практично знищив ці взаємини, але у Христі, досконалій Людині, вони відновлюються … Кожен з трьох видів взаємин відновлюється, коли ми все більше і більше перетворюємося в образ Христа. Христос є досконала Людина, єдина Особистість, Хто в повноті втілив в Собі образ Божий, тому чим більше ми походимо на Нього, тим більш людяними ми стаємо ». (Кріс Райт)

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button