Обряди або традиційні ритуали
Обряди або традиційні ритуали — це усталені повторювані передбачувані поведінкові сценарії. Формально (мова про значення тут не йде) прикладом такого ритуалу може служити Вечеря Господня. Хоча порядок її здійснення змінюється від культури до культури й навіть в тій же самій культурі від однієї деномінації до іншої, в кожній конкретній громаді це усталений і передбачуваний обряд, що повторюється.
Сутність поняття «обряд» дуже добре описаний в повісті «Маленький Принц» Антуана Екзюпері в формі діалогу головного героя з Лисом:
– Краще приходь завжди в один і той же час, — попросив Лис. – Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити о четвертій годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. О четвертій годині я вже почну хвилюватися і тривожитися. Я дізнаюся ціну щастя! А якщо ти приходиш всякий раз в інший час, я не знаю, на яку годину готувати серце … Потрібно дотримуватися обрядів.
– А що таке обряди? – запитав Маленький принц.
– Це теж щось давно забуте, – пояснив Лис. – Щось таке, що робить якийсь день несхожим на всі інші дні, одну годину — на інші години. Ось, наприклад, у моїх мисливців є такий обряд: щочетверга вони танцюють з сільськими дівчатами. І який же це чудовий день — четвер! Я вирушаю на прогулянку, доходжу аж до виноградника. А якби мисливці танцювали, коли доведеться, всі дні були б однакові, і я ніколи не знав би відпочинку.
Обряди вказують на прихований зміст знакових подій. За кожним обрядом стоїть щось імпліцитне — яке безпосередньо не проявляється, але завжди присутнє в прихованій формі. В основу обряду закладено загальний світогляд його учасників: всі повинні розділяти його символізм. Залежно від призначення, можна виділити три основні різновиди обрядів:
– Урочистість — посилення значущості події;
– Посвята — перехід в іншу якість (зі студента в випускника, з юнака в чоловіка, зі співробітника в директора і т. п.);
– Таїнство — відображення в видимих діях невидимої реальності (ми не будемо займатися розглядом богословської доктрини з таким же найменуванням).
Цей поділ дуже умовний. Наприклад, романтична вечеря подружжя при свічках або офіційне закінчення навчального року — це урочистість. Офіційне закінчення навчального року з врученням дипломів — це вже і урочистість, і посвята. А офіційне закінчення навчального року в богословській семінарії з врученням дипломів і напутньої молитви — це вже й урочистість, і посвята, і таїнство. Хрещення з цієї точки зору — одночасно і посвята, і таїнство, а публічне хрещення — і посвята, і таїнство, і свято.
Життя повне обрядовості. Ми настільки часто з цим стикаємося, що часом навіть не здогадуємося, коли наша поведінка виявляється частиною обрядового ритуалу. Особливо це стосується соціальних обрядів.
Соціальні обряди призначені для врегулювання нашої повсякденної взаємодії з іншими людьми. До таких належать вітання, прощання, прояв поваги, вибачення і т. п.
Так, вітання по типу ритуалу є урочистість (міні-урочистість, якщо хочете). Воно підкреслює значимість вашої зустрічі з якоюсь людиною, що має для вас особливе значення. Адже не з кожним же ви вітаєтесь, і не з усіма вітаєтесь однаково. У тому, що вітання — це обряд, легко переконатися на досвіді. Припустимо, при зустрічі з таким собі знайомим у вас зазвичай відбувається такий діалог:
– Привіт! Як справи?
– Добре. А у тебе?
– Теж добре.
– Ну бувай!
– Пока!
Спробуйте у відповідь на питання «як справи?» Почати розповідати, як насправді йдуть ваші справи. Ви переконаєтеся: ваш приятель буде себе ніяково почувати. Він очікував типового ритуалу, а ви несподівано для нього змінили усталений сценарій.
[sc name=”futerblock” ]