Робимо ставки
Серед «практичних» аргументів існування Бога найбільш відоме міркування, що отримали назву «Парі Паскаля». Воно викладене в статті VIII книги французького вченого і філософа Блеза Паскаля (1623 – 1662) «Думки про релігію та інші предмети», виданій після смерті автора його послідовниками.
Паскаль вказує, що може бути лише два варіанти відповіді на питання, чи існує Бог. Оскільки ж ми – обмежені істоти, то не в змозі знати напевно, яка з них правильна. Вибір будь-якої з них буде кроком віри. Але і ухилитися від вибору ми не можемо, оскільки Бог або є, або його немає. А тому, розмірковуючи, чому віддати перевагу – вірі в Бога або невірі, слід, подібно до гравця, який робить ставку, тверезо оцінити співвідношення ризиків і вигод, пов’язаних з кожним з варіантів.
Якщо ви приймете рішення поставити на те, що Бог є, і опинитеся неправі, ви нічого не втрачаєте; але в разі правоти вашою нагородою буде вічне блаженство. З іншого боку, якщо ви припустите, що Бога немає, і опинитеся праві, ви не виграєте нічого, а в разі програшу втрачаєте все. Так що вірити в Бога, як мінімум, розумніше навіть чисто з практичної точки зору. Лише дурень не ризикне тим, що він і так не має сили утримати, в обмін на те, чого неможливо втратити.
Паскаль пише: «Є три категорії людей: одні шукали Бога і знайшли Його, інші шукали, але поки не знайшли, а треті й не шукали, і не знайшли. Перші розумні й щасливі; другі розумні й нещасні; треті і нерозумні, і нещасні».
Читайте також:
Хоча віру в Бога сам по собі аргумент «Парі Паскаля” не будить, він спонукає шукати Бога, і, зрештою, знайти Його. Відповідно до слів Христа: «Всякий, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять» (Від Матвія 7: 8), Бог відповідає на щиру молитву скептика: «Господи, я не знаю, чи є Ти, але якщо Ти є, дай мені пізнати Тебе».