Принцип 6. Влада повинна захищати права і свободи громадян
Бог наділив людину невід’ємними правами, серед яких, в першу чергу, – право на життя, на віру, на сім’ю, на прагнення до щастя, і т.д. Але наявність будь-яких прав безглузде без свободи користуватися ними. Свобода – найбільше з прав, якими Бог спочатку наділив людину – аж до свободи коритися Богу чи не слухатися Його (Буття 2: 16-17). Біблія постійно і однозначно вказує на свободу як на благословення і співвідносить рабство, так само як і будь-яку іншу форму несвободи, з покаранням і прокляттям.
Перша Заповідь говорить: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вихід 20: 2,3). Закон Мойсея закликає особливо шанувати ювілейний (тобто п’ятдесятий) рік, оголошуючи «свободу на землі всім жителям її» (Левит 25:10), і залишає за людиною право вибору: «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Повторення Закону 30:19). Такий же вибір пропонується Ізраїлю і при вході в Землю обітовану: «Виберіть собі сьогодні, кому служити» (Ісус Навин 24:15).
Свободу самостійно обрати, – чи слідувати за Помазаником Божим, або ж залишатися в рабстві гріха і продовжувати йти власним шляхом, – надає людям і Христос:
«Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням відчинити в’язницю» (Ісая 61: 1, пор. Лк 4:18).
«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Від Матвія 11:28).
«І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об’явлення 22:17).
Таким чином, вся Біблія від самого початку до самого кінця, – від Буття до Об’явлення, – пропозиція людині вибрати свободу. Неправомірне обмеження свободи є злочином в «кесаревому» вимірі суспільства і гріхом – у вимірі Божому. Апостол пише: «Та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, »(1 Тимофія 1: 9,10, слово ανδραποδιστης, перекладене тут як «розбійники», це ті, хто позбавляє людей з свободи – викрадає з метою отримання викупу або для продажу в рабство).
У громадянському суспільстві як правителі, так і закон повинні захищати права і свободи громадян і протистояти будь-яким формам поневолення.
Принцип 7. Влада не в силах змінити серця людей.
Писання попереджає: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема» (Псалтир 146: 3). Але Господь через пророка дає обітницю: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.»(Єзекіїля 36:26).
Наскільки благими не були б закони, вони ніколи не стануть перешкодою для зла в серцях людей. Які надії не покладали б ми на чергові вибори, вони не змінять характер народу. Можна лише здогадуватися, які б були результати референдуму щодо встановлення верховенства права, якби вдалося організувати такий в Содомі та Гоморрі! Наївно вважати, що хороше законодавство і соціальні реформи можуть змінити суспільство, якщо при цьому люди, його складові залишаться такими ж, як і раніше. Зміни сердець – не результат, а причина пробудження в суспільстві.
Ізраїль мав найкращий Закон з усіх народів. Але це не заважало йому постійно ухилятися від Господа. Тільки Божа благодать, що дарується через віру в Христа Ісуса, дозволяє народу приносити плід, гідний його справжнього призначення. Апостол пише: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Ефесян 2: 8-10). У цьому – виконання стародавнього пророцтва: «Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремія 31:33, пор. Євр 8:10).
Проте, якщо закони справедливі, вони сприяють формуванню моральнї свідомості суспільства. Мудрість, що накопичується поколіннями, свідчить: «Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів» (Приповісті 14:34). Думка ця пронизує все Писання:
«Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу! Чи престол беззаконня з Тобою з’єднається, той, що гріх учиняє над право?»(Псалми 93: 19,20).
«Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди» (Псалми 125: 3).
«Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо» (Ісая 10: 1).
Більше про свободу вибору:
- «Нагуляюсь, а потім буду думати про душу» – у чому небезпека?
- 5 досягнень християн України за 28 років незалежності країни
Завдяки цьому Закон Моїсеєв, будучи заснований на принципі справедливості, не тільки служив свідченням близькості Господа до свого народу (Повторення Закону 4: 7-8), а й виконував роль виховника до Христа (Галатів 3:24).
«Біблія і політика. Основи справедливого суспільства»
