Топ

Та сторона, або як звільнитися від демонічного впливу

Як ми можемо розпізнати окультизм і його прибічників? Не існує обмежень для форм брехні, обману і маніпуляцій, які використовують в окультизмі. Саме тому окультні заняття завжди викликали до себе нездоровий інтерес незалежно від віку чи соціального становища.
Наш час називають епохою постмодернізму, суть якого можна пояснити трохи видозміненою приказкою: «На істину, колір і смак – товариш не всяк». Це означає, що кожен обирає, у що йому вірити, що вважати добром чи злом. І який вибір людина не зробила б, усе – добре, правильно, аби тільки при цьому вона почувалася комфортно. Аборти, розлучення, збочення – гріх для тих, хто вважає це гріхом. Важливо тільки не порушувати карний і цивільний кодекси. Якщо людина вкладається в ці параметри, то вона – хороший повноцінний член суспільства.
У такий спосіб людина самоусунулася від будь-якої відповідальності, від обов’язку шукати істину й коритися їй. Коли ж для людини добро й зло – відносні поняття, то чому б не наважитися й на окультні експерименти? Чому б не вступити в контакт із духами, аби добути для себе якусь вигоду: довідатись про майбутнє, заробити більше грошей, приворожити чоловіка, наслати на кого-небудь порчу або зняти її? Окультизм – це не іграшка, це велика небезпека. 
Будь-які контакти з окультною сферою насправді принесуть незліченні нещастя, тому що все, що не по-Божому є злом і страшною небезпекою! Достатнє підтвердження цього ми знайдемо в Писанні: «І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, –не муч мене!» Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в’язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, – і демон гнав по пустині його. А Ісус запитав його: «Як тобі на ім’я?» І той відказав: «Леґіон», бо багато ввійшло в нього демонів. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, – і втопилась…» (Луки 8:27-39).
Виявляється, не все так просто в нашому світі: крім часового й просторового вимірів, існує ще й духовний. Є страшна й темна галузь демонічного впливу – окультизм. Біси – це занепалі ангели, очолювані сатаною. Вони не схотіли поклонитися Христові, Якого Бог увів у Всесвіт, сказавши, що поклоняться Йому всі ангели. Певну частину демонів Бог відразу зв’язав узами пекельного мороку, іншій частині Він дозволив чинити зло на Землі, щоб випробовувати праведних і карати нечестивих. Біси можуть вселятися в людей, вони здатні наділяти людей надприродними здібностями і тим самим спричиняти людям величезні страждання. Але людина – вільна особистість, і вони не можуть вселитися в неї без її згоди.
Яким чином вони домагаються згоди? За допомогою обману. Вони навіюють людині приблизно наступне: хочеш бути щасливим, багатим, впливовим, здоровим, інформованим? Тоді спробуй духовні технології. (Новомодний термін!) Використовуй енергію космосу, медитацію, астрологію. Спробуй екстрасенсорику, вивчи білу й чорну магію, поринь у стихію східних релігій. І коли людина відгукується на ці спокуси, вона відкриває двері свого серця для бісівського панування. 
Я думаю, подібним чином диявол обманює людей, які звабилися приручити бісів і поставити їх на службу собі. Людина, запрошуючи демонів бути їй слугами, сама цього не усвідомлюючи до кінця, автоматично робить їх своїми хазяїнами. Біси швидко позбавляють її розуму –найдорогоціннішого Божого дарунка, вона стає глибоко нещасною, несамовитою.
З євангельської історії ми побачили нещасного чоловіка, якого біси вигнали з власного будинку, розлучили з дружиною й дітьми, позбавили сорому, зробили агресивним, так що вся околиця боялась проходити дорогою, яку він стеріг.
Хто може втихомирити ці страшні сили? Людина? Ні! Демони перевершують її силою й хитрістю. Тільки Ісус Христос здатен приборкати їх.
Визвольна справа Христа містить у собі чотири важливих звершення:

По-перше, Христос звільняє від демонів

Господь Ісус знав, як сильно цей чоловік страждає. Він знав, що коли Христос не прийде до нього на допомогу, душа біснуватого буде навіки погублена демонами. Вони панічно бояться Христа, тому що Він – Бог у плоті. Уявіть собі: шість тисяч бісів в один голос кричать: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!» Демони, почуваючи повну безпорадність перед Христом, благають Його не посилати їх у пекельну безодню!
Багато людей через своє сумне недоумство повторюють: «Нам однаково, що буде на тім світі!» Послухайте, бісам не було однаково! Вони знають, що колись опиняться в пеклі, але не поспішають туди прямо зараз, їм жагуче хочеться пожити на волі. 
Дорогий читачу, закликаю тебе ніколи не думати про пекло легковажно! Не обирай його, тікай від нього! Пожалій свою душу, якій призначено жити вічно! І, повір, жодні земні страждання не можуть зрівнятися з пекельними муками! Коли біси ввійшли у свиней, свині не витримали їхньої присутності. Вони віддали перевагу смерті над одержимістю. А що ж людина? Вона терпить замість того, щоб молитися: «Визволи нас від лукавого».
Для звільнення від демонічної залежності необхідно: по-перше, наставляння, – проповідь про Христа, розп’ятого й воскреслого; по-друге, покаяння. Коли людина вірою приймає Євангельську звістку й кається, тоді відбувається звільнення від рабства диявола. У ранній Церкві дуже серйозно підходили до питання звільнення людини від сатанинської залежності. Наприклад, перед хрещенням кожен повинен був сказати: «Відрікаюся від усіх справ сатани й сполучаюся з Христом!»
Ісус застерігав, що демони, вигнані з людини, прагнуть знову нею заволодіти. І коли бачать серце незайнятим, тобто без Господа Христа, тоді вони знову входять у нього. І життя цього нещасного стає ще важчим, ніж було раніше. Отож, дорожіть волею! Просіть, щоб Христос був постійно вашим Господом. Шукайте Його святої волі. Повірте, демони бояться не вас, вони бояться тільки Ісуса Христа! І коли Господь у вас, вони будуть тріпотіти перед Ним, і ви не зазнаєте від них ніякої шкоди.

По-друге, Спаситель повертає людині сумління

Сумління – це здатність судити про добро й зло, здатність сповіщати про відхилення від прийнятих людиною моральних стандартів. Сумління – внутрішній суддя людини. Про те, що звільненому було повернено совість, свідчить наступний факт: «І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, – і полякались…» Підкреслюю – вдягнений.
Одним із найважливіших проявів сумління є почуття сорому. До зустрічі з Христом цей нещасний не мав сорому, тому що його совість була паралізована духами зла. Коли ж Господь його звільнив, то перше прохання цієї людини було наступне: «Дайте мені в що-небудь одягтися!» Коли Христос входить у життя віруючих людей, Він відразу долучає їх до благочестивого сорому. 

По-третє, Христос повертає людині здоровий глузд

У розглянутому нами тексті Лука повідомляє, що колишній біснуватий перебував у здоровому розумі. І на це не могли не звернути уваги пастухи, що прибігли. Вони побачили, що «гроза гірських доріг» смиренно сидить біля ніг Господа Ісуса й слухає Його слово. Раз слухає настанову, виходить, до нього повернувся розум. Розум – найдорогоцінніший Божий дарунок. Це наша здатність аналізувати, пізнавати, передбачати, вирішувати, експериментувати. Особливо важливий розум в оцінці добра й зла. 
Дякуйте Богові за розум! І в жодному разі не приймайте порад, які часто-густо зустрічаються в книгах чи в деяких «проповідях»: відкинути свій розум спустошити його, не слухати свій розум тощо. Ні! Ми виявимося злочинцями перед Богом, якщо відкинемо розум. Однак не слід вдаватись до інших крайнощів: полишити розум на нього самого. Насичуйте свій розум словами Святого Писання. Недарма про Христа Ісуса сказано, що Він багато навчав. Ми маємо потребу в біблійному оновленні розуму, щоб він, який завжди служив нашому «я», гріху й світу, почав би служити Богу. Христос повернув нам здатність правильно й тверезо оцінювати добро й зло, розважливо ставитися до самого себе, розумно ставитись до своєї душі. Дорожіть цим!

По-четверте, Христос довіряє людині служіння.

«А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: «Вернися до дому свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!» І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!» Отже, найбільша праця, яку ми, християни, можемо виконувати, – бути справжніми представниками Ісуса Христа в грішному світі. 
Люди з цієї місцевості були переконані, що Христос здатен змінити їхнє життя, адже Він повністю змінив біснуватого. Йому під силу змінити і їхній звичний порядок. Можливо, вони міркували: «Якщо ми дозволимо Христові увійти в місто, Він принесе біль змін. А ми звикли вже жити без молитви й моралі, ми звикли собі ні в чому не відмовляти. Нехай усе залишиться, як було вчора й третього дня. 
От вони, твердині страху, – аби тільки Христос не потривожив, аби тільки Він нічого не змінив у житті! Хіба сьогодні ці страхи не панують у світі? Часто можна почути: «Ой, дайте нам спокій із вашою релігією, нам нічого не потрібно! Нас усе життя вчили не вірити, і нам пізно себе змінювати!» Христос не збирався задовольняти ці відмовки. Він дає звільненій людині завдання обережно, тактовно, з любов’ю зруйнувати твердиню страху перед змінами. І свідчення її зміненого життя стане тією силою, що створить це.

Більше про окультизм:

Для багатьох наших сучасників стати християнином – невигідна справа. Вони розуміють, що втратять багато чого: доведеться відмовитися від прибуткових, але нечестивих справ; повернути борги; розпрощатися із грішною компанією; втратити вигідне становище в суспільстві. І тому вони шукають таку релігію, яка б не заподіяла їм ніяких втрат. 
Господь пішов із міста, але залишив там Свого свідка. Наша праця в цьому світі полягає в тому, щоб іти до людей, охоплених забобонами й страхами, і молитвою, свідченням, добрими справами руйнувати ці духовні твердині. Якщо ви відчули, що Спаситель кличе вас до покаяння й під охорону Свого могутнього владарювання, не затуляйте своїх вух від Його голосу. Якщо ви бажаєте, щоб Господь подарував вам волю, чисту совість, здоровий розум, працю, попросіть Його про це! Зречіться влади сатани й увійдіть у свободу дітей Божих. Нехай засяє для вас сонце благодаті, щоб ви знайшли свободу від похмурих думок, злих звичок, від роз’єднаності з Господом! Окультизм – це серйозно, небезпечно і безглуздо.
Віктор Рягузов 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button