Для життя

Та замовчи ти вже.

У мами щось не виходило, і тоді малюк додав децибелів до свого голосового протесту. Матусі хоча б на мить відволіктися від технічної проблеми і поцілувати немовля, якому всього кілька місяців від народження, сказати йому кілька ніжних слів…

Але мати (напевно, вже зранку була «на спуску») вирішила піти іншим шляхом. Раптово на все подвір’я пролунав її пронизливий крик: «Замовкни ти!» При тому горе-мама з такою силою почала трясти візок, що я навіть злякався за здоров’я дитини: а не випаде малюк з візка? Тим часом, мати швидко досягла своєї мети: дитина надовго замовкла.

А мені чомусь пригадалась історія з Євангелії від Марка. Випадок, коли Ісусу потрібно було внести спокій у довкілля, вплинувши на стихію природи. Хвилі і вітер буквально заливали човен, в якому, окрім Сина Божого, були і учні. «Замовкни, перестань!» – сказав вітру і бурі Христос. «І настала велика тиша…» – розповідає Біблія.

Дві ситуації, дві людини, два варіанти вирішення проблеми. У першому випадку мама пішла на поводу емоцій, будучи сильною, придушила беззахисного своїм авторитетом, викликала в дитини відчуття страху і змусила немовля замовкнути…

Ісус не зривався на крик, не грав на публіку. Він просто скористався владою, яку дав Йому Небесний Отець, зробивши це і просто, і достойно. Втім, страх у другому випадку в учнів теж проявився, але природа цього почуття була іншою – благоговійною. «Хто ж це, що вітер і море коряться Йому» – говорили вони один одному.

Як би мені хотілося, щоб ще багато людей, у тому числі і ця молода мама, замислились і побачили велику цінність віри в Бога. Якщо людина вірить, що Спаситель прийшов у цей світ заради неї; якщо розуміє, що саме їй потрібно зустрітися з Богом, щоб не просто володіти собою, а раз і назавжди звільнитися від влади гріха, то Творець надприродним способом змінить принципи, звички, підходи і пріоритети такої людини. І тоді ненависть поступиться місцем любові, роздратування – смиренності, агресія – м’якості, а жадібність – щедрості…

Якщо ви, дорогий читачу, все ще годуєте себе ілюзіями, що можна «виїхати» на морально-вольових якостях і, приміром, у відповідь на грубість проявити ввічливість, чи зробити добро тому, хто вчинив зло і на другий, чи на десятий і навіть на п’ятдесятий раз, то ви собі просто лестите. На п’ятдесят перший все ж від вас вирветься пресловуте «Замовкни ти!», і жалюгідні залишки любові і співчуття в момент згорять у вогні негативних емоцій. «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спочинок душам вашим», – заклик Спасителя звучить, пронизуючи товщу століть, і сьогодні він актуальний як ніколи раніше. Добре, коли в серці молодої мами і її малюка, і в серці сусідів царюватиме надзвичайний мир. Чи нам не потрібні реальна сила і реальний авторитет, щоб у найважчих обставинах нашого життя сказати: «Замовкни, перестань!», аби потім сталося справжнє чудо? Бог, зі Свого боку, зробив назустріч нам, людям, усі мислимі і немислимі кроки. Він все ще очікує нашої реакції. Він хоче почути від нас, хоч ми і звикли до «Замовкни ти!», що нам захочеться одного разу хоч прошепотіти з вірою: «Замовкни, перестань».

Журнал «Благодать»

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button